Десятки тисяч прихильників іранського режиму вийшли на провладний мітинг у Тегерані, зібравшись на площі Енкелаб. Захід, названий “Іранським повстанням проти американсько-сіоністського тероризму”, відбувся на тлі посилених спроб влади мінімізувати масштаби загальнонаціонального протестного руху. Ця демонстрація лояльності покликана створити враження нормалізації ситуації в країні, яка вже кілька тижнів сколихнута масовими виступами.
Державне телебачення транслювало кадри натовпів, що рухалися вулицями Тегерана, перш ніж зібратися на площі. Зі сцени спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф різко засудив західне втручання. Він заявив, що Іран веде війну на чотири фронти: економічну, психологічну, проти США та Ізраїлю, а також проти тероризму.
На тлі гасел “Смерть Ізраїлу, смерть Америці” Галібаф пообіцяв “незабутній урок” Дональду Трампу у разі нападу. Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї назвав демонстрацію “попередженням” американським політикам. За його словами, ці масові мітинги “зірвали план зовнішніх ворогів, який мав бути реалізований руками внутрішніх найманців”.
Однак, попри офіційну риторику, країну охопив найбільший протестний рух з 2009 року, що триває вже шістнадцятий день. Початково спровоковані різким падінням курсу національної валюти серед торговців у Тегерані, протести швидко переросли в загальнонаціональні виступи з вимогами повалення режиму. Влада відповіла жорстоким придушенням.
Правозахисна організація Iran Human Rights, що базується в Норвегії, підтвердила загибель щонайменше 648 осіб, включно з дев’ятьма неповнолітніми, та тисячі поранених. Організація застерігає, що реальна кількість жертв, імовірно, значно більша, за деякими оцінками – понад 6 тисяч. Тривалий інтернет-блекаут ускладнює повну оцінку ситуації.
Надходили повідомлення про жорстокі методи придушення, зокрема, свідки розповідали про відключення електроенергії перед стріляниною з дронів або дахів у районі Пунак Тегерана. Також з’явилися відео з десятками тіл у складському приміщенні в тегеранському районі Кахрізак, яке, за даними правозахисників, використовувалося як тимчасовий морг. Родини зниклих безвісти збиралися біля екранів, на яких показували обличчя загиблих, сподіваючись знайти своїх рідних.
Режим також посилив репресії через судову систему, застосовуючи суворі вироки. Правозахисники попередили, що державні ЗМІ вже транслювали щонайменше 96 випадків примусових “зізнань”, які часто слугують основою для смертних вироків. 26-річний протестувальник Ірфан Солтані був засуджений до смертної кари, і його страта запланована на середу, що може зробити його першим страченим з початку нинішнього руху.
Міністр закордонних справ Ірану звинуватив західні держави у перетворенні мирних протестів на “насильницькі та криваві” для створення приводу до військового втручання. США, хоча й надають перевагу дипломатії, не виключають застосування військової сили, якщо Тегеран продовжить убивати протестувальників. Міжнародна спільнота засуджує репресії, з закликами Німеччини та Канади до іранської влади припинити насильство.
Тим часом, син поваленого іранського шаха, Реза Пехлеві, закликав іранські силові структури та державних службовців приєднатися до протестів, стверджуючи, що тисячі вже заявили про такий намір. Протестувальники все частіше гуртуються навколо Пехлеві як опозиційної фігури. Міжнародні акції солідарності з іранцями також пройшли у різних країнах світу.
Наразі залишається незрозумілим, чи зможе режим знову втриматися ціною репресій, або ж запас міцності близький до вичерпання. Майбутні дні будуть вирішальними для оцінки здатності нинішнього протестного руху зберегти імпульс на тлі дедалі смертоноснішої відповіді влади.