Знову точаться розмови про створення так званого “Центру уряду”, який мав би запрацювати до 2025 року. Імовірно, що нещодавня часткова зміна прізвищ міністрів у виконавчій владі частина цього проєкту. У кожному разі доцільно проаналізувати, які насправді цілі стоять перед організаторами чергового “великого переформатування”.
З чим це їдять ?
Нагадаємо, президент Володимир Зеленський ще в лютому заявляв, що Україна готова зменшити кількість міністерств через дефіцит коштів. Як сказав прем’єр-міністр Денис Шмигаль на короткому брифінгу в Кабміні, у міністерствах мають скоротити кількість державних службовців і залишити лише спеціалістів, які будуть формувати державну політику. А Центр уряду надаватиме підтримку в кадровій, бухгалтерсько-фінансовій та юридичній сферах. На запитання журналістів, чим же Центр уряду відрізнятиметься від Секретаріату Кабміну, міністр Кабінету Міністрів Олег Немчінов зазначив, що Центр уряду стане тим органом, який робитиме “правильну” експертизу щодо політики міністерств. Що таке “правильна” експертиза, він не уточнив. Міністр Кабінету Міністрів Олег Немчінов допускає запуск Центру уряду до 2025 року.
Однак, зважаючи на певні особливості формування влади в Україні, виникає припущення про ще більший контроль Офісу президента за всіма процесами.
Подібні Центри діють в інших країнах. Там цей орган є допоміжною структурою, котра не дає можливості уряду діяти ситуативно або непослідовно. Основна його функція сприяння процесу ухвалення рішень урядом. Мова йде про підготовку до засідань і, що важливо, координацію між міністерствами.
Сьогодні в Україні на відсутність (або недостатність) такої координації скаржаться місцеві органи влади.
“Через хаос “нагорі” важко втілювати державні політики “знизу”: на місцях гальмуються процеси залучення коштів донорів і реформи”, – зазначають місцеві управлінці.
Іншою важливою функцією є нагляд за циклом політики: від координації її розроблення до моніторингу прогресу й оцінювання результатів.
Також Центр уряду відповідає за врахування загального бачення й напрямів діяльності Кабміну. Проте в жодній країні він не перебирає на себе повноваження міністерств із формування державної політики в окремих сферах.
Український варіант Центру
Тож, враховуючи політичні реалії, варто говорити відверто: Центр уряду по-українськи може діяти не для того, щоб, скажімо, краще координувати роботу міністерств та полегшувати життя місцевому самоврядуванню, а для контролю прийнятих рішень і, відповідно, коштів.
Варто зауважити, що Центром уряду не обов’язково має бути один орган. Його функції здатні виконувати кілька установ, які працюють спільно. До того ж окремі з них можуть мати спеціалізований напрям діяльності: фінансовий, правовий, дипломатичний.
Але якщо придивитись пильніше, то де-факто Центр уряду в Україні вже є. Його функції сьогодні фактично виконують Секретаріат Кабінету Міністрів, Міністерство фінансів, Міністерство юстиції, Державна регуляторна служба й Міністерство економіки.
Створення Центру уряду в тому форматі, який пропонується, може ускладнити функціонування виконавчої влади й державної служби
Скажімо, Секретаріат має всі інструменти, щоб бути тим органом, який забезпечуватиме діяльність усього Кабміну. Структура Секретаріату дає змогу виконувати всі потрібні для Центру уряду функції. Інше питання, наскільки вони можуть реалізовуватися в нинішній політичній реальності.
Створення Центру уряду в тому форматі, який пропонується, може ускладнити функціонування виконавчої влади й державної служби. І це не перебільшення. Майбутнє існування цієї структури може призвести до згортання субʼєктності міністерств, бо з органів, де формується політика за напрямами, вони перетворяться на політичні піарагенції без реального впливу на свої сфери.
Через бюрократичні процедури, які проходитимуть через Центр уряду, буде можливо блокувати будь-які рішення профільних міністерств, а це й означає втрату суб’єктності.
Чиста політика
Тут є і політичний нюанс. Однопартійна більшість у парламенті, яка дає змогу формувати монопартійний уряд, є унікальним випадком для України. Наступні уряди, радше за все, будуть коаліційними. І, очевидно, жодна коаліція не сформується, якщо буде Центр уряду, а не окремі сильні міністерства. Коли в парламентську більшість входить дві-три партії, то вони хочуть автономії, щоб просувати власну політику в конкретному міністерстві. Заради того вони й входять у коаліцію.
Усе викладене вище демонструє, що ідея створення Центру уряду в тому вигляді, який обговорюється, це не про системне рішення, що відповідатиме потребам держави. Тут ідеться про ситуативне підлаштування держапарату під потреби теперішнього Офісу президента.
Водночас, у суспільстві з початку повномасштабного вторгнення витає ідея потреби створення уряду національної єдності з представників усіх політичних фракцій парламенту для того, щоб влада була спроможна ухвалювати проривні, нехай і не популярні рішення.
Йдеться про те, що це має бути технічний уряд, відповідальність за роботу котрого повинні нести всі політичні, парламентські сили. Така собі своєрідна військова коаліція. Щоправда, вона мала б діяти, як мінімум, ще два роки тому.
А хто має очолити: чи безпосередньо самі лідери ЄС, “Голосу”, або ж “Батьківщини”, чи представник однієї з цих партій, – це вже питання політичних домовленостей.
Отже, прихильники нової політично управлінської конфігурації вважають, що доки влада не усвідомить потреби в такому дієздатному утворенні заради виживання держави, доти в нас наростатимуть, а не зменшуватимуться проблеми.
Природно, рейтинг влади падатиме далі, бо для багатьох українців уже давно стало очевидно, що наші політики часто зацікавлені у збереженні власної кар’єри, а не держави.