Почався перший день розстрілів в урочищі Сандармох 27 жовтня 1937-го, нині це Карелія Російської Федерації. Капітан російської держбезпеки Михайло Матвєєв вбив 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення.
Знищення вязнів відбулося згідно з директивою наркома внутрішніх справ СРСР Миколи Єжова № 59190: “Провести операцію по репресуванню найбільш активних контрреволюційних елементів із числа утримуваних у тюрмах ГУДБ, засуджених за шпигунську, диверсійну, терористичну, повстанську і бандитську діяльність, а також членів антирадянських партій та інших контрреволюціонерів, які проводять в тюрмах ГУДБ активну антирадянську роботу”.
Справи засуджених переглядала Трійка при УНКВС і виносила смертний вирок. Для Соловецької тюрми затвердили норму 1,2 тис. людей. 1937-го керівництво тюрми підготували 1116 довідок і тюремних справ на в’язнів, які підлягали розстрілу. На їх основі склали “розстрільні” протоколи. Знищувати людей вирішили в урочищі Сандармох на півночі Карелії. У розстрільних списках опинилися політики, військові, вчені, письменники, митці, священники та заможні селяни “вороги держави і народу”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У підвалі інституту розстріляли 28 людей
Вироки щодо тих в’язнів виконали 27 жовтня – 4 листопада 1937-го. Кат, червоногвардієць із Петрограда Михайло Матвеєв був нагороджений “за успешную борьбу с контрреволюцией” цінним подарунком і орденом Червоної Зірки.
Ще 509 соловецьких в’язнів знищили в грудні 1937-го інші кати. Розстріляні 17 лютого 1938-го складали останню групу. Їх стратили в районі “командировки” Ісаково. Підписав документи про розстріл заступник начальника 10-го відділу ГУДБ майор державної безпеки Микола Антонов. Загалом у Сандармосі знищили понад 9 тис. людей.
Тривалий час доля соловецьких в’язнів залишалася невідомою. 1 липня 1997-го члени Петербурзького науково-інформаційного центру “Меморіал” розпочали розкопки в урочищі Сандармох. Наступного року там спорудили пам’ятник жертвам політичних репресій.
3 листопада 1937-го в таборі особливого призначення в Сандармоху в Карелії розстріляли 50-річного режисера Леся Курбаса.1933-го його звільнили з посади художнього керівника харківського театру “Березіль”. Звинуватили у викривленні радянської дійсності. 26 грудня 1933 року Курбаса затримали у справі Української військової організації. 9 квітня 1934-го його засудили до 5 років таборів.