Пішов на службу до ЗСУ 2015-го. Був командиром відділення та бойової машини. Залишилися дружина та 5-річний син.
6 листопада під час виконання бойового завдання на Луганщині загинула молодша сержантка 24-річна Тетяна Алхімова. 2019-го вона закінчила Херсонський державний університет за спеціальністю “туризм”. Того ж року пішла на військову службу до 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка. Спочатку була на посаді радіотелефоністки. Загинула у званні командира відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти. Її поховали в Новій Каховці.
Тетяна була відмінницею, кращою ученицею, розповідає класна керівниця Алхімової Ганна Поет. Коли почалася війна, вона говорила, що хоче стати снайпером. Бути на передовій і допомагати своїй країні. Я її відмовляла, казала, що жінкам не місце на війні. Але Тетяна заперечувала: “Це справа мого життя”.
Поблизу села Новозванівка загинув військовий 24-ї окремої механізованої бригади, головний сержант Віталій Павлисько. 7 листопада перебував на бойовій позиції, коли ворог почав обстріл. Павлисько з побратимами переміщалися в укриття. Ворожа міна розірвалася поряд з ними. Віталій отримав осколкове поранення. Два тижні не дожив до 48-річчя.
Був на фронті з 2015 року. В нього залишилися дружина, син і донька.
Між селищем Станиця та містом Щастя на Луганщині 12 листопада на російській протитанковій міні підірвався автомобіль із військовослужбовцями 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Русланом Прусовим і Вадимом Федосєєвим. Підполковнику Прусову було 44 роки, майстру-сержанту Федосєєву 51 рік. Обох поховали в Миколаєві.
Вадим Федосєєв з 14 років грав на барабанах у військовому оркестрі. Пішов на службу 1992-го. Був у Югославії в складі миротворчої місії, там потрапив у полон до сербів. 2009 року вийшов на військову пенсію. Керував майстернею з ремонту спорядження повітряних десантників.
Умів відновлювати парашути, за які ніхто не брався, говорить побратим Олександр. Прізвище просить не вказувати. Люди тяглися до Вадима, особливо молоді солдати. Вмів знайти підхід до будь-кого. Був добрий і веселий, але мав сталевий характер. Усі знали якщо щось доручити, він точно виконає.
Вадима Федосєєва мобілізували в березні 2014-го. З дружиною виховав сина.
Руслан Прусов очолював повітряно-десантну службу. У лавах ЗСУ був майже 20 років.
Він був гіпервідповідальний, не любив пустословити, каже волонтерка Антоніна Селіна. Можна дзвонити в будь-який час, і він завжди був готовий прийти на допомогу, вислухати, дати пораду. Не терпів корупціонерів.
У Руслана Прусова залишилися дружина та донька.
19 листопада поблизу села Причепилівка на Луганщині від кульового поранення помер старший солдат 33-річний Уберт Мрачковський. Служив у 8-му окремому полку спеціального призначення.
Його призвали на військову службу 2006 року. 2014-го брав участь у боях за Савур-Могилу на Донеччині. Був поранений. Після одужання повернувся на фронт. Його поховали у Хмельницькому. Залишилися дружина та двоє дітей.
Від кулі ворожого снайпера 26 листопада загинув старший солдат 29-річний Алі Наіб Алхаслі.
Він народився в Азербайджані, жив у Харкові. Воював з 2018 року. До служби професійно займався спортом. Був бійцем змішаних єдиноборств. На рингу виступав із написом українською мовою “Воїн”. За час кар’єри мав 13 перемог та одну поразку. В нього залишилися мати й дружина.