Розстріл у російському ТЦ “Крокус”, що стався 22 березня, досі обговорюється не лише через кількість загиблих і постраждалих – подія вже стала детонатором неоднозначних процесів у країні-агресорі. У її наслідках розбиралася Gazeta.ua.
Версій катма
Найперше, що помітили всі, – відсутність бодай якоїсь правдоподібної версії у справі теракту. Російські ЗМІ запідозрили у його вчиненні спочатку українців, потім – таджиків.
МЗС Таджикистану відреагувало жорстко: “Таджицька сторона не отримувала від офіційної влади РФ підтвердження фейкової інформації про причетність громадян Таджикистану до стрілянини (у ТЦ “Крокус”)”.
Паралельно з таджицькою озвучувалася й українська версія. Зокрема, президент РФ Володимир Путін у зверненні до народу заявив, що виконавці теракту рухалися у бік кордону з Україною, де для них нібито було передбачено можливість переходу, так зване “вікно”. Офіційний Київ це категорично спростував: кордон в умовах воєнного часу охороняється посилено, підходи заміновано. МЗС України вважає такі звинувачення “спланованою провокацією Кремля з метою подальшого нагнітання антиукраїнської істерії в російському суспільстві”. І Путін, “і інші покидьки просто намагаються звалити на когось іншого. У них завжди однакові методи. Це вже було. І підірвані будинки були, і розстріли, і вибухи. І завжди вони звинувачують інших”, – зазначив у вечірньому зверненні президент України Володимир Зеленський.
Спростування не діють
Утім, офіційні спростування не мали жодного ефекту. Таджицька версія шириться у пабліках країни-агресора, оскільки затримані підозрювані, яким уже обрано запобіжний захід у вигляді арешту, – таджики за національністю. Тортури, які застосовували до звинувачених занепокоїли главу Чечні Рамзана Кадирова, який пообіцяв російським скінхедам “коротку розмову” за “заклики до застосування фашистських методів” відносно осіб інших національностей.
Це схоже на римейк 1999 року, коли у російському суспільстві була справжня істерія щодо “осіб кавказької національності”
Це схоже на римейк 1999 року, коли у російському суспільстві була справжня істерія щодо “осіб кавказької національності”. У Держдумі закликали до більш жорсткої міграційної політики.
Але цього разу може додатися ще й антиукраїнська кампанія. Бо в одному з пабліків стверджується, що виконавців теракту вербували у Таджикистані через посольство України, а версію про те, що теракт організувала ІДІЛ (яка взяла на себе відповідальність за нього) керівник одного з пропагандистських телеканалів РФ Маргарита Симоньян назвала фейком.
Ятаган на волосині
Синхронно із невизначеністю офіційної версії Кремля у соцмережах дозовано публікують відео та фото із затримань і допитів підозрюваних. При цьому, одному з них працівник російських силових структур відрізав частину вуха, принижував та бив, що викликало обурення у частини російського суспільства вже діями силовиків. Стан підозрюваних у Басманному суді Москви підтверджував припущення про їхні катування.
Тому, якщо представники влади РФ закликають нещадно покарати причетних до теракту, чимало рядових росіян звертають увагу на неповну, неточну інформацію, на відсутність версій та на побиття підозрюваних.
Не виключено, ознаки розділення занепокоїли Кремль, оскільки представник фракції “Єдіная Рассія” натякнув на скасування мораторію на смертну кару. Але сенатор Андрій Клішас заперечив – Держдума не зможе подолати рішення Конституційного суду з цього питання.
Гарячі страви з кров’ю
Загалом вимальовується картина розігріву російського суспільства відразу по кількох напрямках:
міжетнічна та міжнаціональна нетерпимість, особливо до українців та до “осіб кавказської національності”,
недовіра до влади та силових структур (досі немає відповіді, чому правоохоронці прибули на місце теракту із запізненням і з яких причин не змогли попередити теракт),
тортури і терпимість до смертної кари (нині в РФ на неї встановлено мораторій у зв’язку зі вступом до Ради Європи, але станом на зараз Росія звідти виключена).
Але навіщо?
Знемога Путіна
Неефективні дії спецслужб РФ та непрозоре розслідування терактів свідчать про те, що Путін сприйняв попередження посольства США як спробу Заходу шантажувати його, – вважає колишня керівниця російського бюро CNN та експерт у російських справах Джилл Догерті. “Відтоді як Путін став президентом, було багато терактів, кожного разу розслідування і – немає пояснень, чому це сталося.. Цього разу теракт відразу після виборів. Я думаю, він (Путін) відчуває себе дуже невпевнено, але вже використовує трагедію для консолідації населення проти України, яке вірить у пояснення, пропоновані владою та контрольованими державою ЗМІ”.
За пів кроку від світової війни
Таджикистан межує з Китаєм, це зона впливу і КНР, і Росії, нагадав політичний аналітик Олександр Кондратенко. Оскільки ІДІЛ і “Талібан” не дуже дружать, “щось може статися (там) на кордоні з Китаєм, хоча я не можу нині аргументовано стверджувати, що саме. Але чомусь були обрані таджики, а не хтось інший”, вважає він. Але експерт піддає сумніву схему терактів на посилення влади саме Путіна, оскільки подібне у РФ траплялося і до 1999 року. Наприклад, теракт у Будьоновську влітку 1995 року, коли Шаміль Басаєв та близько 200 бойовиків захопили більше однієї тисячі мирних жителів та утримували їх у заручниках протягом кількох днів. Як і про теракт 22 березня 2024 року, про той також попереджали. Шведський журналіст писав, “вони підірвуть пів Москви, щоб не віддати владу Лужкову”, нагадав Кондратенко. Тоді вірогідним кандидатом у президенти був глава ФСБ РФ Сергій Стєпашин. Унаслідок теракту у Будьоновську, де російські спецслужби діяли неефективно, він був змушений піти у відставку, а переговори з Басаєвим вів особисто прем’єр Віктор Черномирдін. Далі була ще низка терактів, особливо у 1999 року у Москві, після яких Путін і став президентом РФ.
Тому, припускає Кондратенко, можна говорити про використання теракту Путіним у політичних інтересах, але не пов’язувати їх (у тому числі, у ТЦ “Крокус”) із ним. “За наслідками теракт у “Крокусі”, як і теракт у Бєслані у 2004 році, матиме серйозні наслідки. Тоді загинули більш ніж 300 осіб, що стало поштовхом до реформ та концентрації влади й посилення повноважень Путіна. Нині, коли він і так має широкі повноваження, мова може йти про внутрішню боротьбу між російськими елітами”, – вважає Кондратенко.
Це потрібно для підготовки російського суспільства до переростання війни з локального конфлікту з Україною до боротьби з НАТО. Якщо РФ домовилася зі своїми союзниками, цілком може здійснити провокацію в одній з країн Балтії, але перед тим треба обрати “головного ворога”. “Для “накачки” росіян необхідно кілька терактів, котрі пов’язати з Україною, що нібито постачають зброю терористам, домовитися з ФСБ, взяти кількох таджиків, замести сліди, адже версії досі немає – її ще формулюють. Для нас важливо розуміти, що наслідком цього теракту може бути загострення ситуації на фронті та посилення ракетних обстрілів”, – звертає увагу Кондратенко.
Постріл у ногу
Теракт у “Крокусі” – фірмовий стиль російських силовиків, звертає увагу політичний експерт Євген Савісько: “Вибухи, захоплення заручників, їх загибель. Одна з причин – розпалювання міжнаціональної ворожнечі та негативу до неросіян. Не менш вагома причина – намагання зруйнувати позитивний імідж України та спроба послабити антипутінську коаліцію. Наслідки для нашої країни будуть мінімальні. Куплені країною-агресором закордонні ЗМІ трохи погаласують, однак на уряди та парламенти, це не вплине”.
Та на походження терору у Росії варто глянути ще інакше. Gazeta.ua раніше писала про нестабільну та хитку “перемогу” Путіна на виборах президента 17 березня 2024 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розтин покаже. Що виявили у Росії вибори Путіна
Тому версія про внутрішню боротьбу за владу в РФ через розширення війни є цілком вірогідною. Поки таке пояснення теракту точно виглядає більш раціональним, ніж ті, які транслює російська пропаганда.