У Реймському соборі у Франції 19 травня 1051-го київська князівна Анна Ярославна вийшла заміж за короля Генріха I. За чотири дні її коронували на престол Франції.
За три роки до цього до Києва прибуло французьке посольство на чолі з єпископом Шалона Роджером III. Він поспілкувався з князем Ярославом Мудрим. Домовилися, що його доньку Анну віддадуть за бездітного й овдовілого Генріха. Цим шлюбом французи хотіли забезпечити підтримку Ярослава проти Священної Римської імперії та отримати спадкоємця чоловічої статі. У ті часи церква забороняла шлюб із родичами до сьомого коліна. Тому європейські королі, які часто доводилися один одному далекою ріднею, шукали пару в далеких землях.
Ярослав уже укладав вигідні династичні шлюби своїх дітей, тому згоду посольство дістало одразу. Анна здобула гарну освіту при княжому дворі, де вивчала читання та письмо, історію, іноземні мови, математику й малювання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Князь переміг братів і зайняв престол
Подружнє життя Анни Ярославни тривало 11 років. Король Генріх загинув у бою. Згідно з його заповітом, вона стала опікункою 8-річного сина Філіппа. Ставила підписи на важливих документах власноруч. Підписувала кириличними літерами “Ана Ръина” – “Анна Регіна”, що означає “Анна Королева”. Її підпис на одному з документів є найдавнішим публічним зразком давньоукраїнської писемності.
1062 року Анна вдруге вийшла заміж за графа Рауля де Крепі-і-Валуа. Як королева-вдова Анна не мала права виходити заміж за підданого свого чоловіка й сина. Та й Рауль був одружений, проте нібито звинуватив дружину Елеонору у зраді й розірвав шлюб. Папа Олександр II відлучив його від церкви за це. Подружжя було разом 12 років. Граф був радником старшого сина Анни. Після смерті Рауля Анна повернулася до двору як королева-мати.
Востаннє ім’я Анни Ярославни було на документі 1075-го. Що сталося з нею потім – невідомо.
Наприкінці XVII ст. учений абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латиницею на гробниці був надпис: Hic jacet Domina Agnes uxor quondam Henrici Regis, Eorum per miſericordiam Dei requiſcant in pace – “Тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха”.
2 грудня 1015 року великокняжий престол у Києві посів Ярослав Мудрий – син Володимира Великого, онук Святослава Хороброго. Він правив Київською Руссю 35 років, безперервно воюючи. У цей період князівство досягло вершин військової могутності.