Біля селища Глеваха на Київщині з 2010-го стоїть пасажирський літак Іл-62. Ним у 1960-х користувався тодішній радянський генсек Леонід Брежнєв.
Лайнер у ті часи був у складі урядового загону. Виконував далекомагістральні рейси. Те, що на ньому літав Брежнєв, підтвердив директор Державного музею авіації Олександр Риков.
Судно стоїть на приватній огородженій території, вимощеній бетонними плитами. Вільного доступу до нього немає – за порядком на ділянці слідкує охоронець.
Як судно з цікавою історією опинилося на Київщині, в якому стані перебуває зараз та чи знають місцеві щось про цей літак, дізнавалася корреспондентка Gazeta.ua.
Також ми проаналізували, яким літаком користується нинішній президент України Володимир Зеленський та з’ясували, що таке лайнер “судного дня”.
ПЕРЕКРЕСЛЕНІ ПЛАНИ
Іл-62 стоїть за 20 км від Києва неподалік Одеської траси. З дороги його видно здалеку. До повномасштабної війни з РФ сфотографуватися біля судна приїжджали мандрівники з різних областей України. Зазвичай, знаходили локацію через Google-карту, де лайнер так і підписаний: “Літак Брежнєва”.
Неподалік траси стоять приватні будинки та зачинений кілька років тому ресторан. Від нього до місця базування літака веде невеличка вулиця, яку з обох боків затіняють великі дерева та кущі. Від старого ставка, що неподалік – тхне болотом.
Назустріч іде чоловік із білим лабрадором у червоній вітровці та кепці. Відмовляється назватися.
– Ми часто проходимось до літака, але про нього взагалі нічого не знаю, – каже. – Всередину теж не пускають. То я і не знаю, що там і як. Літак сюди привезли років 11 тому. Місцеві не бачили власника, навряд він тутешній. Усе огороджено, у приватній власності.
За хащами видніється крило і хвіст Іл-62. Територія огороджена високим залізним парканом, а на воротах – замок.
Позаду судна – два трейлера. Місцеві кажуть, що там живе охоронець. Трохи далі – видно недобудову, схожу на ресторан. Ділянку з літаком хотіли перетворити на туристичну локацію та навіть створити тут авіамузей, за сприяння Київської міської державної адміністрації.
“Планується створити парк авіації з музеями, виставкою літаків, готелем, дитячим майданчиком, озером і рестораном всередині літака. Але поки що ця ідея залишається планом, а літак чекає свого часу”, – йшлося у повідомленні Управління туризму та промоції КМДА у 2021-му.
Усі плани перекреслила повномасштабна війна, яку розв’язала Росія.
ЗАКРИТА ТЕРИТОРІЯ
Неподалік літака Брежнєва – заправка. Деякі водії зацікавлено розглядають з дороги літак. Але ніхто не знає його історії.
Натомість жителі Глевахи про урядовий Іл-62 чули різні історії. Зокрема, про те, що Леонід Брежнєв літав ним 6 разів. Більше – у нього не сідав, бо вірив у забобон: в будь-якому лайнері не можна здійснювати перельоти понад означену кількість.
Селяни зізнаються, що в останні роки до літака нікого не пускають.
– Територія та закрита давно, – розповідає на заправці касирка Надія. – Там охоронець днює і ночує. Він приєжджий якийсь. Собаки на цепу в нього сидять. За появу цього літака тут знаємо тільки те, що його придбав якийсь бізнесмен. Купив собі іграшку.
Напускається дощ. На вулиці під парасолькою сидить працівник АЗС. Через мобільний телефон дивиться випуск новин.
Охоронець усіх розганяє
– 13 років живу у Глевасі. Але в літаку так ні разу і не побував, – розповідає чоловік. – Люди часто запитують, що це за літак і як до нього пройти. Хочуть дітям показати. Але на територію їх не пускають: охоронець усіх розганяє.
Чоловік знає, що цим літаком свого часу користувався Брежнєв.
– Чув про це, – коротко відказує. – Цей Іл – чи не єдина пам’ятка нашого селища, хоча він далеко від центру Глевахи. Знаю, що ресторан в літаку хотіли відкрити. Та нашо він здався! Ну хто буде сюди їздити? Та і сам цей лайнер вже не заводиться…
Поруч з працівником сідає його колега Надія. За історію літака вона теж чула. А от самого його охоронця – бачила всього кілька разів.
– Він старенький, ходить з палочкою. Купував тут у нас сигарети часто. А потім – у нього десь син помер, то він рідко вже виходить. Про роботодатєля чи зарплату не розказує. Та ми і не питаєм.
53-річний Михайло Іванович позаторік працював на будівництві під Києвом. Жив у Глевасі з напарником. Про те, що списаний Іл перевозив Брежнєва, дізнався від місцевих.
– Літак зразу підкупив своїм виглядом. Хотіли із другом пройти на території, сфотографуватися, зайти в середину. Тоді ще не було отакої загорожі, як зараз. Змогли пролізти, – розповідає Михайло. – Іл ззовні з полущеною фарбою, двигуни таке як зняті. Здалеку виглядає більш охайніше. Очевидно, що літаком уже давно не займаються. Якщо стоятиме отак безхозно ще два-три роки, то почне гнити. Тоді для власників вже простіше його порізати та здати на металолом.
В середину літака потрапити не вдалося.
– Там усе заварено так, що і миша не пробіжить, – жартує чоловік. – Люди з села розповідали, що від колишнього інтер’єру там таке, як нічого і не залишилося – оригінальні крісла зняли, кабіну пілотів розібрали. Чув, що готували салон під тематичний ресторан. Але велика війна всі плани зламала. Цей Іл отак і простоїть тут, аж поки остаточно не розвалиться.
Зараз деякі туристи платять охоронцеві гроші, щоб пропустив до лайнера, каже Михайло.
– Сам цього не бачив, але люди на заправці розмовляли, що за 50-100 гривень дядько дозволяє підійти до літака і пофотографуватися, – каже чоловік наостанок.
Скільки ще лайнер простоїть у такому вигляді біля Глевахи – невідомо. Власники землі, на якій він знаходиться – на контакт не виходять.
КУПИЛИ ЗА 30 ТИС. ДОЛАРІВ
Урядовий Іл-62 здійснював польоти до 2002-го. Потім був списаний та переданий на зберігання до військового аеродрому Миколаєва.
У 2010 році один зі столичних бізнесменів придбав цей літак за 30 тис. доларів. Судно розібрали на частини і перевезли у Глеваху.
– Відтоді він і стоїть на приватній землі, – розповідав Олександр Риков.
Леонід Брежнєв дійсно літав на цьому лайнері шість разів, розповідав ЗМІ кілька років тому представник фірми, яка викупила літак. Потім лайнер використовувався для звичайних рейсів.
Під час перельотів тодішній генсек грав на борту у доміно. Костями дуже дряпав столи. Тому персонал лайнера полірував їх перед рейсом.
– У Іл-62 була ефективна система управління на той час – безбустерна й досить проста. Базувався в Чкаловському, у Підмосковʼї, – розповідає провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко.
Попри заяви директора Рикова, Романенко не має чіткої впевненості, що саме цим літаком кілька разів користувався генсек Брежнєв.
Там стоять спеціальні дивани для відпочинку
– У Брежнєва не було окремого борт, – пояснює. – У 235-му загоні було кілька літаків. Він міг літати на тому, який у конкретний момент був у готовності.
Про любов радянських лідерів до розкошів у літаках відомо мало. Валерій Романенко стверджує, що надмірної помпезності в урядових лайнерах того часу не було.
– Золотих унітазів не було. Але обладнання цих літаків відрізнялося більш дорогими і якісними матеріалами. Їх частіше оглядали, і загалом рівень обслуговування був більш високий, – говорить. – На борту нашого Ту-134 (попередник Іл-62. – Gazeta.ua) могло перебувати два-три охоронці. У салоні першої особи летить одна-дві людини. Там стоять спеціальні дивани для відпочинку, висить мапа. Ці літаки обладнані більшою кухнею, щоб можна було зберігати велику кількість продуктів. У третій частині літака – не більше 30 людей. Тобто якщо у пасажирському варіанті Ту-134 бере 72 людини, то в урядовому – летить до 40 осіб.
ПЕРШИЙ РЕАКТИВНИЙ
Іл-62 – перший радянський турбореактивний літак, який серійно випускали у 1963-1995-х роках. Виготовили близько 300 одиниць. Літаки використовувалися у пасажирській авіації та вміщували від 162 до 186 людей, в залежності від модифікації. Могли підійматися на висоту до 12 км та розвивали швидкість у 900 км/год.
Нині останні випущені моделі цих літаків продовжують використовувати – здебільшого у РФ. 23 борти з початку серійного виробництва зазнали катастроф. Загинуло 1086 людей, за даними сайту Aviation Safety Network станом на березень 2019-го.
– Урядові борти – це літаки, які мають доставити політичного діяча в будь-яку точку світу. Це має бути далекомагістральний літак значних розмірів. Бо там має розміститися достатня кількість помічників, охорона та різні служби, які супроводжують офіційні делегації, – розповідає далі Валерій Романенко. – У Радянському Союзі був лише один літак із достатньою дальністю польоту (мова про Іл-62. – Gazeta.ua). Це було друге покоління бортів. У першому щоправда був Ту-114, але він не відзначався рівнем комфорту. Також пасажирські двері цього літака розташовувались високо – приблизно на рівні третього поверху. Нормальні європейські аеропорти не могли його приймати.
Через це Ту-114 швидко зійшов з арени, а його місце в урядовому авіапарку зайняв Іл-62.
– Ці літаки складали основу 235-го окремого урядового авіаційного загону, що займався перевезенням офіційних осіб, – веде далі Романенко. – Іл-62 був непоганою машиною на той час. Він показував хороші технічні характеристики, мав високу дальність польоту й відповідний рівень безпеки. Із мінусів борту – низька економічність двигуна. Як тільки стали доступні західні літаки, які були дешевші в експлуатації – Іл-62 майже одночасно зійшли зі сцени. Окрім того, зʼявилося і нове покоління літаків – так звані широкофюзеляжні. А на базі 235-го загону згодом створили авіакомпанію “Росія”, що займалася тими самими завданнями. У їхньому парку були переважно Іл-86 та Іл-96, які виконували всі урядові рейси.
Натомість керівники радянської України, окрім Іл-62, користувалися літаками Ту-134. Цих машин в нашому урядовому авіазагоні було три, каже Романенко.
– Ту-134 – це типовий літак середньої дальності, який використовувався для парламентських делегацій чи посадовців нижчого рангу. Пасажирська кабіна таких бортів розділена на три частини. Перша призначена для охорони. У другій розміщувався віп-салон для першої особи, своєрідний робочий кабінет. Третя кабіна – для всіх всіх інших супроводжуючих, тобто радників, лікарів, журналістів тощо, – говорить експерт. – Подібні літаки мають підвищену дальність і спеціальне обладнання, яке дозволяє здійснювати звʼязок і навіть управління деякими підрозділами. Наприклад, у міністра оборони, замість кабіни охорони – розташований цілий відсік операторів. Вони можуть із повітря керувати військами на землі.
ЛІТАК ЗЕЛЕНСЬКОГО
Президент України Володимир Зеленський здійснює робочі візити на літаку Airbus A319 CJ UR-ABA. Борт був випущений у 2007 році. Тоді ж його замовили для українського авіазагону. Однак надійшов лайнер лише у 2010-му – три роки пішло на встановлення спеціального салону.
– Борт Віктора Януковича вирізнявся надмірною розкішшю, – каже експерт. – Це був його улюблений літак. Особливих антен-систем звʼязку станом на 2014 рік на ньому не було помітно. Однак головною перевагою цих бортів є наявність протиракетних систем. Цей Airbus A319 спеціально доставляли в США, да платили кілька мільйонів доларів, щоб обладнати системами відведення ракет з тепловим наведенням.
Однак варто розуміти, що борт здатний захиститися від ракет, запущених тільки із переносних зенітно-ракетних комплексів.
– Однак навряд захистять від ракет, випущених стаціонарними потужними комплексами типу NASAMS, – зауважує Романенко.
Цим бортом президент Зеленський з початку повномасштабної війни вперше скористався у вересні 2023 року – для візиту в США. Доти закордонні перельоти він здійснював на літаках Військово-повітряних сил союзників – США, Великобританії та Франції.
Повні характеристики цих літаків не оприлюднюють
– Це стандартна сучасна машина із гарним обладнанням і двигунами. Повні характеристики цих літаків, із очевидних причин, не оприлюднюють, – говорить спеціаліст. – Я думаю, що там є лише захищені радіоканали, із яких можна підтримувати звʼязок із командними пунктами. Однак навряд із нього можна здійснювати управління. Це не настільки великий літак. Імовірно, там є кілька місць операторів, але для передачі команд на виконавчі органи лише опосередковано.
Деяка інформація про оснащення салону президентського літака стала відомою торік, коли за оновлення салону взялася литовська компанія JC Aero.
В авіалайнері оновили тканинні покриття, внутрішнє облицювання, сидіння, дивани, килими, ламінати та інші частини салону.
Також JC Aero розробила проект інтеграції до президентського літака нового розважального центру, оновила систему управління салоном. Усі роботи литовці виконали на власному виробництві.
– Без сумніву, це був один із наших найбільш складних та амбітних проектів, заявляв голова JC Aero Лаурінас Скукаускас.
ЛІТАКИ “СУДНОГО ДНЯ”
Так звані літаки “судного дня” є у російського диктатора Володимира Путіна та президента США Джо Байдена. Ці лайнери можуть бути підняті в повітря під час масованих атак на їхні держави. З бортів можна дистанційно управляти не тільки військами, а й країнами.
Російський диктатор Володимир Путін для офіційних візитів використовує Іл-96. Салон його літака – має дороге оздоблення.
– Але під час навчань або воєнних дій Путін буде знаходитись на борту Іл-80. Його ще називають “літаком Судного дня” – Іл-86ВКП (ВКП – воздушный командный пункт. – Gazeta.ua). Подібні борти мають систему дозаправки в повітрі й можуть літати кілька днів поспіль, – розповідає Валерій Романенко.
Із таких літаків у повітрі можна керувати не лише військами, а й економікою країни, наприклад транспортом чи фінансовою системою. Для цього борти оснащені захищеними каналами звʼязку.
– У американців є подібні борти – Boeing 747. Концепції цих літаків однакові – управління державою з повітря. Їх піднімуть у разі великомасштабного конфлікту або стихійних лих. На борту такого Boeing 747 можна перечекати небезпеку. Потім літаки посадять на авіабазу, щоб продовжити управління з підземних командних пунктів. Мабуть, щось подібне є у китайців, але вони не розповсюджують такої інформації. Інші країни таких бортів не мають. Як правило, у держав є просто урядові літаки, які дозволяють лише підтримувати звʼязок по закритих каналах.