Щойно Верховна Рада відновить пленарні засідання, на першому ж з них народні обранці мають розглянути законопроєкт про повну заборону УПЦ МП в Україні. Це має статися уже в серпні. Розгляд цього питання відкладається уже півроку.
Зона комфорту
Так повелося, що церкви традиційно стали чинниками самоідентифікації українців національної чи громадянської. Тож можна вважати, що вони безпосередньо залучені до політики. Тому фраза: “Церква поза політикою” – від лукавого.
Поза політикою може бути хіба що Бог, але сьогоднішні реалії сіють сумнів і щодо цього. А церква інститут цілком земний і дихає тим самим повітрям, яким дихають усі інші, віруючі й невіруючі. Повномасштабна війна загострила й вичавила на поверхню чимало гнійників, висвітивши не просто чужинців, а ворогів.
Лише в керівництва УПЦ МП якась незрозуміла концепція – доки парафіяни страждають від війни, розв’язаної Москвою, і працюють на перемогу, єпископи ніяк не можуть ухвалити рішення щодо розриву з нею. Нічого дивного, їм завжди було зручно в екологічній для них, ринковій ніші, що вони створювали роками ніші “єдиної канонічної церкви” в Україні. Така собі зона комфорту.
Розрив із Москвою автоматично означає руйнування цієї ніші, адже саме російська столиця є гарантом їхньої “канонічності”. Тому зусилля єпископату спрямовані на те, щоб зберегти статус-кво. Якось протриматися, доки буревій, а далі все стихне й можна буде повернутися до “нормального” та звичного стану справ.
Чинник самоідентифікації
Для свідомих українців УПЦ МП закінчиться тоді, коли у парках Києва і не тільки нарешті зникнуть їхні кибитки з парканами та охороною.
МАФи московського православ’я були зведені без законного виділення землі. І всі: влада та правоохоронці – це знали, але тривалий час дружно розводили руками. На той момент це було все, що вони здатні були зробити.
І, скажімо, ледь не при кожній лікарні – в палату без бахіл чи халата до рідної людини ти не зайдеш, а “не стерильному” батюшці з РПЦ, з бородою у салі двері відкриті чи не у реанімацію. Ледь не щоденний обхід з “копілкою” – за графіком. На жаль, чимало з нас мали нагоду особисто це спостерігати.
Але яких ще законів нам досі бракувало, щоб зупинити подібні “паломництва”?
Хоча, вочевидь, це не скоро закінчиться. На таку думку наштовхує намагання сховати голову в пісок більшості чинного парламенту щодо другого, остаточного розгляду законопроєкту.
Замаскована ОПЗЖ тримає контроль
Нагадаємо, в жовтні минулого року 267 депутатів Верховної Ради в першому читанні підтримали законопроєкт про заборону релігійних організацій, які повʼязані з Кремлем. Але це не стало приводом для піднесення свідомого українства, мовляв, законодавці глибоко усвідомили руйнівну роль МП у державотворчому процесі України. Бо в нас чотири сотні депутатів, 11 років війни і підтримала проєкт закону в першому читанні всього 267 парламентарів!
Як відомо, проєкт закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій” (№8371) було зареєстровано у Раді ще у січні.
Перед цим, 1 грудня 2022 року президент Володимир Зеленський провів спеціальне засідання РНБО, на якому Кабміну було доручено розробити законопроєкт про неможливість діяльності в Україні релігійних організацій афілійованих із центрами впливу в державі агресорці. Законопроєкт було внесено до Верховної ради 19 січня.
А ще раніше на сайті президента набрала достатню кількість голосів петиція із вимогою заборонити УПЦ московського патріархату.
У документі йдеться, що законопроєкт спрямований на забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу в суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів.
Проєктом закону передбачалося внесення змін до законів “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань”, якими: виключається діяльність в Україні релігійних організацій, керівний центр (управління) яких є за межами України у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.
Наступний розгляд мав уже бути в цьому році.
За даними соціологічного опитування, проведеного Gradus Research до повномасштабної війни, 55% українців позитивно ставилися до ідеї заборонити УПЦ МП у країні. Негативно ставилися 13%, нейтрально 10%, 22% не визначились.
У серпні 2022-го Центр Разумкова та “Демократичні ініціативи” провели спільне опитування щодо ролі УПЦ МП у війні. Більше половини опитаних (51,8%) відповіли, що діяльність цієї церкви сприяє російській агресії, 37,1% було важко відповісти однозначно.
Наприкінці року, коли зайшла мова про можливу заборону УПЦ МП на законодавчому рівні, 54% українців підтримували заборону. Ще 24% виступали за державний нагляд, а 12% за невтручання. Це дані КМІС.
На момент прийняття законопроєкту в першому читанні, тобто в жовтні 2023 року, соціологічні опитування показували, що заборону УПЦ МП підтримують понад дві третини українців.
Як зазначила заступник голови профільного комітету ВР Євгенія Кравчук, понад 80 відсотків українців не довіряють УПЦ МП, а понад 60 виступають за її повну заборону на території України.
Опитування, проведене соціологами групи КМІС у травні-червні поточного року, показало, що поменшало тих, хто виступає за державний нагляд (19%) і за політику невтручання (6%).
До законопроєкту вносились певні правки й планувалось, що він без особливих перешкод буде прийнятий у другому читанні. За словами Євгенії Кравчук, ще на початку весни Комітет гуманітарної та інформаційної політики завершив роботу над цим законопроєктом.
Також вона зазначила, що найбільшу кількість правок внесли депутати з груп, “які з’явилися на руїнах ОПЗЖ”.
За словами нардепа, “це явний спам, щоб мати важелі, тиснути на керівництво парламенту”.
Вважалось, що цей законопроєкт дозволить заборонити діяльність УПЦ МП на території України. Але, вочевидь, наразі цей законопроєкт не цікавий більшості.
Водночас, ще в 2022 році рішення заборонити УПЦ МП або припинити з нею договір оренди було ухвалено місцевою владою у Львівській, Рівненській, Волинській, Житомирській, Вінницькій, Чернівецькій та Закарпатській областях.
Парламент хоче, але не може
Наприкінці 2022 року СБУ провела обшуки у монастирях УПЦ московського патріархату та оголосила підозри священникам у злочинах проти державності. Очікувалось, що на державному рівні рішення про заборону діяльності УПЦ МП в Україні буде швидко ухвалено. Як же інакше, коли центр МП розв’язав проти України найжорстокішу після Другої світової війну?
Але, як заявляв голова Верховної ради Руслан Стефанчук, є законопроєкти – немає потрібної кількості голосів. Хоча на підримку в першому читанні якось ті голоси нашкребли.
А після того народна депутатка від “Голосу” Юлія Клименко пояснила, що законопроєкт про заборону релігійної організації УПЦ (МП), що був підтриманий Верховною Радою, “таємничим чином застряг в апараті ВР”.
І це при тому, що профільний комітет розглянув усі дві тисячі правок між першим і другим читаннями.
“Це не політичний орган. Це абсолютно адміністративний орган, який підтримує роботу депутатів. Але на даний момент документ застряг на невизначений термін. Він уже декілька місяців лежить і ми не виносимо в зал на розгляд”, – сказала нардеп.
Декілька місяців це більше, ніж пів року.
Юлія Клименко також зазначала, що на кожній Погоджувальній раді її комітет просив, наполягав, щоб цей законопроєкт був винесений і розглянутий в другому читанні. Він стосується всіх релігійних організацій, пов’язаних із РФ, а не лише московської православної церкви.
є потужна лобістська група депутатів, які проштовхують інтереси російської церкви в Україні
“Цей закон також буде діяти щодо будь-якої іншої конфесії, пов’язаної з Росією. Це не просто питання впливу, а національної безпеки. Зв’язки з Росією повинні бути порвані у всіх сферах нашої діяльності і життя”, зазначала Клименко.
Причиною того, чому цей законопроєкт “застряг”, Клименко у коментарях журналістам назвала політичну волю. Або її відсутність. Вона зазначила, що є потужна лобістська група депутатів, які проштовхують інтереси російської церкви в Україні.
“Є також вплив й інших міжнародних груп, які, включаючи і канадських, і американських лобістів та юристів, власне кажучи, гальмують винесення цього законопроєкту до другого читання як можуть. Це питання лобізму. Це питання грошей. Це питання впливу РФ, який залишається великим в Україні. На політиків, на депутатів, на різні сфери життя”, зазначає народна обраниця.
Утім є воля українців, які вважають, що такий вплив має бути заборонений. Тож депутати мають цю волю виконати.
Духовна небезпека
Доктрину “русского міра” в Україні досі не засуджено. Хоча її давно слід було засудити як ідеологію війни з елементами геноциду. Не на словах, які щоразу зриваються в метафори, без праведного гніву та інших емоцій, а рішенням суду. Так, як було засуджено ідеологію нацизму. На підставі такого рішення не лише УПЦ МП багато речей в українській політиці, культурі та медіапросторі могли б стати очевиднішими.
Без засудження доктрини “русского міра” проповідь і будь-яке просування цієї доктрини є не злочином проти державної безпеки та національних інтересів, а лише “поглядом”. Засуджувати за погляди або забороняти їх можна лише в “ручному” режимі. Утім, церковна політика в Україні саме в такому режимі ведеться впродовж усіх років незалежності.