Сів читати листи о четвертій годині дня. Після того спати не лягав. На ранок вирішив: треба, щоб їх прочитали люди, каже 82-річний Євген ФІЛІПЧУК із Луцька. Потрапив до Книги рекордів України завдяки студентському листуванню із дружиною Ольгою. За рік розлуки закохані написали одне одному 102 листи. Це 427 сторінок рукописного тексту, де слово “любов” використали 781 раз.
З Олею познайомилися 1958-го, коли закінчив третій курс Харківського гірничо-індустріального інституту, розповідає Євген Олександрович. На літні канікули приїхав у Нововолинськ, де працював на шахті після закінчення школи. Увечері пішов у клуб. У натовпі дівчат одразу запримітив Олю. Познайомився і запросив потанцювати. Ми почали зустрічатися.
Коли канікули закінчилися, я повернувся до Харкова. Оля залишилася в Нововолинську навчалася там у гірничо-будівельному технікумі. Щоб легше було пережити розлуку, ми почали листуватися. Інколи писав по 20 сторінок і не вкладався. Закінчував листа на наступних 20 аркушах. А Оля рекордний лист писала вісім днів. Помістився на 42 сторінках шкільного зошита. Вона мала красивий почерк.
Закохані одружилися за три роки після знайомства. Виховали двох доньок, дочекалися трьох онуків і чотирьох правнуків. Євген Філіпчук був деканом Луцького національного технічного університету. Отримав звання доцента, кандидата технічних наук. Ольга Терентіївна працювала в проєктно-конструкторському бюро. Померла три роки тому. Після її смерті Євген Олександрович почав перечитувати студентське листування.
Хоч ми кілька разів переїжджали, Олі вдалося зберегти архів листів. Їх пронумерував, бо інакше заплутався б, каже Філіпчук. Зараз пишу автобіографічний роман “Нехай розкажуть листи”. Це буде повість про кохання і сім’ю. Хоч моя дружина й померла, та ми знову з нею зустрілися. Тут, за письмовим столом. Я тримаю в руках листи, написані її рукою. Бачу, як розпливалися літери, і цілую на пожовклих сторінках сліди її сліз. Роман “Нехай розкажуть листи” ми пишемо вдвох.