Бізнесмен Максим Кріппа під час війни став найбільшим інвестором у столичну нерухомість. Окрім того він є найбільшим українським гравцем у глобальному кіберспорті: NAVI, Maincast, GSC Game World його власність. Сьогодні він погодився вперше розповісти журналу “Форбс” про статки, угоди та бізнес-зв’язки
Під час війни з РФ Кріппа став власником кількох знакових активів. У Вадима Столара він купив столичний бізнес-центр “Парус”. У держави заміський будинок відпочинку в селищі Козин під Києвом та готель “Україна”, у центрі столиці. Олександр Кохановський продав йому найсильнішу українську кіберспортивну команду NAVI.
Два останні роки Forbes Ukraine намагався взяти у Кріппи інтерв’ю. Нарешті бізнесмен прийняв пропозицію. “Розумні люди порадили відповісти на всі запитання”, каже Кріппа. Коли ти випускаєш гру, яку купують мільйони людей у Європі і США, ти повинен мати зрозумілий профайл”, пояснює причину.
Розмовляємо в офісі Кріппи в бізнес-центрі “Парус”. У кабінеті дуже патріотично. В центрі прапори бригад ЗСУ, на стінах подяки від військових частин і шеврони. Під час бесіди він підкреслює власну допомогу ЗСУ та державі 900 млн грн.
Угода, повз яку не міг пройти
“Парус” продавався і до війни. Звісно, зараз я отримав значно кращі комерційні умови. Завантаженість “Паруса” становить понад 90%, коли середня заповненість бізнес-центрів у Києві десь 7075%. “Парус” генерує прибуток. Звісно є ризики, але я вірю в Україну, сподіваюся, що війна закінчиться, і тоді цей актив повернеться на довоєнні показники. До війни такий бізнес-центр міг коштувати $80100 млн. Зараз я не готовий назвати ціну угоди. Мало хто знає, що “Парус” купувався з боргами. Там був кредит, здається, 600 млн грн, який перейшов до мене як нового власника. Кредит, звісно, не входив у суму угоди, ми його обслуговуємо. До того ж угода була структурована у часі. Я не платив одразу всю суму. Платежі були розбиті на рік. На сьогоднішній момент угода закрита повністю. Це просто комерційно вигідна угода, повз яку я не міг пройти. Я цікавлюся тільки знаковими місцями, лендмарками, чимось унікальним, альтернативу яким неможливо знайти, зважаючи на розташування.
В “Парусі” я отримав ціну за квадратний метр, яка мене влаштовувала. Я бачив, що “Парус” має дохідність, яка мені допоможе обслуговувати платежі. За гроші, які я заплатив, неможливо було би побудувати новий такий бізнес-центр.
Відразу після початку війни, орендні платежі в “Парусі” були знижені практично удвічі для всіх орендарів. Зараз тут вже є невеличкий ріст, але ще далекий до довоєнного рівня.
З “Парусом” такий підхід спрацює є бізнес-модель, команда. А що будете робити з готелем “Україна”? 3 млрд грн за нього великі гроші.
Я прихильник вільного ринку: майже все державне треба продати приватному власнику, навіть за умовну одну гривню. Якщо продали за гроші, то взагалі чудово.
Готель “Україна” як Мона Ліза. Вона така єдина. Я народився у 1977 році у Києві й прожив тут майже все життя. Мій дід, Кравченко Іван Федорович, був головою профспілки робітників культури України і його кабінет був у Будинку профспілок. У дитинстві я часто приходив до нього і бачив цей готель, який тоді був “Москвою”.
До речі, символічно, що його перейменували в “Україну” на десятиріччя незалежності. Для мене це символ зламу системи. Знаковий, легендарний актив, яких більше немає і ніколи не буде, єдиний у своєму роді. Тому назвати чи порахувати його справжню ціну неможливо.
Це не звучить як бізнес-проєкт
Про бізнес-проєкт ми не можемо говорити, поки йде війна. Вважаю, заплатили за нього справедливу ціну. Після війни я б хотів, щоб там був класний люксовий готель. Можливо, “Four Seasons Україна”. Можливо, щось інше.
Я інвестую, тому що розумію: така можливість випадає лише раз у житті. Коли настане мир, такі активи коштуватимуть удвічі й утричі дорожче, а після реновації ще більше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бізнесмен Максим Кріппа купує київський хмарочос “Парус” – рішення АМКУ
Ви вкладаєте в нерухомість країни, що перебуває в стані війни, понад $100 млн. І кажете, що керуєтеся бізнесовою чуйкою, що після війни з цього можна буде зробити бізнес. Існує версія, що у вас є велика кількість гривні, яку зараз складно вивести за кордон, і ви так “паркуєте” гроші.
Гривневим був тільки гарантійний платіж у Prozorro. Решту суми я перерахував з-за кордону, тобто приніс валюту в Україну. Зі своєї іноземної компанії профінансував свою українську фірму, яка купила “Україну”. Це все пройшло через Держфінмоніторинг і перевірку НБУ. Дозвіл на угоду надали СБУ, Служба зовнішньої розвідки, є дозвіл АМКУ.
Тому мушу вас розчарувати. Ніяку гривню, “чорний” кеш тощо я не рятував. Я витратив в Україні гроші, за які міг би купити актив у будь-якій точці світу: США, Великій Британії, Європі. Але зробив це в Україні.
Коли більшість підприємців виводять ліквідність з України, я навпаки її сюди заводжу, бо це допоможе моїй країні вистояти в нелегкі часи, а мені як бізнесмену заробити згодом, коли ми всі разом будемо відновлювати країну.
А як щодо готелю “Козацький”? Теж хороша історична локація на Майдані.
“Козацький” легше знести і побудувати щось сучасне, а цього ніхто не дасть зробити на Майдані є свій ландшафтний ансамбль. Ми вирішили, що йдемо у конкурсі до 400 млн грн, а далі виходимо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Легендарні об’єкти не можуть купуватися за безцінь”. Максим Кріппа прокоментував купівлю столичного готелю “Україна”
Правда, що Сергій Сподін, чия фірма купила цей готель, ваш друг. Є версія, що ви теж в угоді.
Це насправді тільки чутки. Сподін брав участь у конкурсі по “Україні”. Якби він був моїм другом, чому він дав 1,1 млрд, а я 2,5 млрд грн. Це такі самі чутки, як те, що я обкладинка якихось впливових людей. І це одна з причин, чому я з вами зустрічаюся розставити всі крапки над “і”.
Ви купили будинок відпочинку Промінвестбанку в Козині під Києвом. Що збудуєте там?
Я живу неподалік. Після війни хотів би побудувати там корпоративну клубну базу для NAVI, як, наприклад, має наш футбольний клуб “Динамо Київ”. Також є ідея побудувати там SHA Wellness Clinic. Я б не чекав до кінця війни, але зараз майже ніхто з міжнародних операторів не хоче вести переговори по Україні. Наприклад, вів переговори з іспанською компанією, яка зробила гігантський екран на Бурдж Халіфа. Хочу зробити те саме з “Парусом”. Але іспанці не готові працювати через війну.
У другій частині інтервʼю з Максимом Кріппою, що вийде 19 грудня, читайте про походження його статків, партнерство з Максимом Поляковим, зв’язок з гральним бізнесом, інвестиції в еміратську нерухомість і кіберспорт.