Здається, це був Монтеро, каже Сергій Ребров.
2002 рік. Телефоную до Лондона. Саме там жив тодішній нападник “Тоттенгема”. Згадуємо перший чвертьфінальний поєдинок Ліги чемпіонів 1997/98. Київське “Динамо” тренера Валерія Лобановського з Ребровим у складі грало в італійському Турині з “Ювентусом”.
“Динамо” в тому матчі було непереливки. Якби не воротар Шовковський, точно програли б. Але відкрили рахунок саме гості. Відзначився покійний Гусін. А потім Ребров проривався до чужих воріт і був відверто збитий у штрафному майданчику “Ювентуса” італійським захисником Алессандро Бірінделлі. Не Монтеро, пам’ять Сергія трохи підвела. Англійський арбітр Пол Даркін не призначив стовідсоткового пенальті. Якби вказав на позначку й рахунок став 2:0, невідомо, хто пройшов би до півфіналу.
А так на стадіоні “Делле Альпі” зіграли 1:1. Такий же рахунок був на 54-й хв. матчу на київському “Олімпійському”. Цей результат установив Сергій Ребров.
Але далі забивали тільки гравці італійського гранда. Команда Лобановського розклеїлась і програла 1:4. Ніхто з того трагедії не робив, бо той “Ювентус” за потенціалом був найсильнішою командою Європи.
Команда Реброва у двох вирішальних матчах за вихід до Євро пропускала першою. Але про те, щоб розклеїтися, не могло бути й мови.
Бо невихід на Євро став би спортивною трагедією для однієї з найперспективніших команд Європи.
Цього футболісти допустити не могли.
Бо країна, починаючи з 2014-го, й так переживає достатньо трагедій.
Зовсім не спортивних.