Масштабна реорганізація українських військових підрозділів викликала значний резонанс, особливо це стосується долі Міжнародних легіонів. За останніми повідомленнями, більшість із них мають бути розформовані та переведені до новостворених Штурмових військ, що викликає численні запитання та критику.
У листопаді з’явилася інформація про плани щодо трьох із чотирьох Міжнародних легіонів – Першого, Другого та Третього. Вони мають бути розформовані, а їхній особовий склад перепідпорядкований Штурмовим військам. Четвертий легіон збережеться, але вже як навчальний центр для іноземних добровольців.
Ідея створення Штурмових військ з самого початку супроводжувалася дискусіями. Ці підрозділи часто критикують за методи роботи та, на думку багатьох, неспівмірні втрати особового складу. Водночас, вони отримують пріоритетне забезпечення та поповнення, навіть бійців, які повернулися з самовільного залишення частини (СЗЧ).
Начальник штабу Другого Інтернаціонального легіону Павло Славинський підтвердив, що мова йде саме про ліквідацію. Згідно з документами, підрозділ має припинити своє існування до 31 грудня, а його назва та бренд анулюються. Пан Славинський називає це «руйнацією військової частини», а не трансформацією.
Досвід Першого та Третього легіонів, які вже були передані до Штурмових військ, виявився невтішним. За словами Славинського, лише близько 10-20% військовослужбовців погоджуються на переведення. Решта йдуть у СЗЧ, розривають контракти або переходять до інших підрозділів. З Першого легіону до Штурмових військ перейшли близько 50 бійців із 300.
Основною причиною небажання служити у Штурмових військах є їхня негативна репутація та великі людські втрати. Іноземні добровольці, які прибувають в Україну, прагнуть набути досвіду та вижити, а не йти на свідому загибель. Вони вимагають логічних та обґрунтованих дій, що, на їхню думку, не завжди відповідає специфіці штурмових операцій.
Військовий експерт Девід Гілл та Павло Славинський наголошують, що багато операцій Штурмових військ призводять лише до тимчасового відтіснення ворога. Відновлені позиції часто швидко втрачаються, адже більшість бригад ЗСУ утримують передову з критичною нестачею особового складу. Такий підхід, на думку деяких експертів, нагадує копіювання російської тактики, що є неприйнятним для країни з обмеженим мобілізаційним ресурсом.
Ліквідація Інтернаціональних легіонів може призвести до значної шкоди іміджу України. Іноземні добровольці є важливими носіями інформації та «амбасадорами» країни у світі, протидіючи російській пропаганді. Їхня демотивація та відтік можуть «обнулити» цей унікальний ресурс ентузіазму та бойового духу.
Колишній командувач Другого Інтернаціонального легіону Руслан Мирошниченко висловив думку, що трансформація є логічним наслідком недоукомплектованості легіонів та нерозуміння з боку командування Сухопутних військ щодо їх ефективного використання. Проте Павло Славинський заперечує це, зазначаючи, що Мирошниченко не володіє актуальною інформацією, а підрозділ укомплектований на 70%.
Другий Інтернаціональний легіон, єдиний, який активно висловлює свою позицію, прагне скасувати директиву про перепідпорядкування. Вони хочуть зберегти підрозділ у складі Сухопутних військ ЗСУ. Їхні аргументи прості: легіон ефективно працює, має низькі втрати та є повністю автономним, зокрема у рекрутингу. «Навіщо розвалювати те, що працює?» — риторично запитує пан Славинський.
Створення розширеного та автономного міжнародного легіону, який би об’єднав досвід усіх трьох підрозділів, могло б стати кращим рішенням. Важливо берегти особовий склад, адже «піррові перемоги» ціною надмірних втрат є неприпустимими у довгостроковій перспективі війни.