У жорстоких реаліях війни, де кожен день є випробуванням на міцність, роль психологічної підтримки стає однією з найважливіших. Військова психологиня Богдана Трачук, відома за позивним «Совеня», розповідає про свою унікальну місію безпосередньо на лінії фронту.
Її робота далека від кабінетної тиші та стандартних тестів, де є місце лише інтерпретаціям. Натомість, це постійне перебування поруч із підрозділом, у русі, під час ротацій та виїздів.
«Совеня» спостерігає втому, напругу та приховані емоції бійців, які повертаються після виконання складних завдань. Вона наголошує: її завдання – бути не спостерігачем, а інтегрованою частиною команди, яка повністю розуміє ритм, ризики та відповідальність.
Військова психологиня створює простір, де бійці можуть «видихнути» після складних бойових операцій. Вона зазначає, що навіть найсильніший воїн має право на страх, біль чи виснаження.
Богдана Трачук є тією людиною, яка не засудить і не знецінить їхні почуття, що стає основою для глибокої довіри. Ця довіра має вирішальне значення для внутрішнього стану бійців, їхньої стабільності та здатності приймати рішення на полі бою.
Психологиня підкреслює, що бійці довіряють їй те, чого не розкажуть навіть побратимам. Важливо утримувати цю довіру протягом усього спільного шляху, адже від неї залежить безпека та подальша взаємодія.
Окрім професійної допомоги, психологиня дбає про затишок, підтримку та гумор, навіть чорний. Вона влаштовує «маленькі дива» для військових на передовій.
На свята, як-от Миколай чи Новий Рік, кожен отримує подарунки; на дні народження хлопці задмухують свічки на торті, а на Великдень смакують паскою та ковбаскою. Така всебічна підтримка підкреслює глибоку людяність і демонструє, що на війні турбота про ментальне здоров’я та душевний комфорт є не менш важливою, ніж бойова підготовка.