Незареєстрований кандидат у президенти, що заявляв про намір вивести війська з України, може зіпсувати всю гру Кремля
8 лютого 2024 року російський ЦВК оголосив повний перелік офіційно зареєстрованих кандидатів у президенти Російської Федерації. Борис Надєждін відсутній. Політик заявляє, що продовжить боротьбу. А це привносить у російські вибори елемент несподіванки. Чи справді Надєждін є “чорним лебедєм”, котрого не можна виключати на виборах навіть у країні-агресорці з її жорсткою владною вертикаллю.
Хто “у справі”
У четвер, 8 лютого 2024 року, голова ЦВК РФ Елла Памфілова назвала кандидатів, яким офіційно дозволено брати участь у перегонах. Це: лідер ЛДПР Леонід Слуцький, комуніст Микола Харитонов (КПРФ), представник партії “Новые люди” Владислав Даванков.
Довідка: з ким офіційно змагатиметься Путін
Отже, офіційно у Путіна на цих виборах поки що три конкуренти.
Але найгучнішою в офіційному повідомленні ЦВК РФ стала відмова – Борис Надєждін не зможе змагатися за посаду президента Росії.
Формально – чи реально?
Формально тому, що відсоток недостовірних підписів (15,245%), які кандидат зібрав на свою підтримку, перевищує допустимі законодавством 5%. Нібито на підтвердження, того ж дня ЦВК РФ було “забраковано” ще трьох потенційних суперників Путина: Сергія Малінковича (14,965% підписів визнано недісними), Анатолія Баташева та Раду Русских (в обидвох – недостатньо підписів).
Я прошу не опускати руки
Новина про відмову допускати до виборів Бориса Надєждіна неабияк збурила російське суспільство, адже він був би єдиним з конкурентів Путіна, котрий заперечував так звану “СВО” та обіцяв вивести російські війська з території України. Не змирився і сам потенційний кандидат.
“Я прошу не опускати руки. Сталося те, у що багато хто не міг повірити: громадяни відчули можливість змін у Росії. Я направив до ЦВК заперечення відносно висновків Робочої групи про визнання підписів недійсними. Голова ЦВК обіцяла їх розглянути та доручила скласти детальну відповідь”, – зазначив Борис Надєждін у своєму Telegram-каналі. Досвід є: минулого року йому відмовили у реєстрації з тих же причин кандидатом на посаду губернатора Московської області. Тоді він в одному з інтерв’ю пообіцяв піти у президенти.
“У вас хороші перспективи”
Цікаво, що офіційні структури з відгуками на другий “облом” Надєждіна не забарилися.
“Створіть свою партію і, користуючись цією підтримкою, йдіть уперед. У вас хороша політична перспектива, ми будемо лише вітати”, – зазначила від ЦВК Елла Памфілова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії можуть повністю вимкнути інтернет – РНБО
Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков звернув увагу на параметри, котрі мають бути виконані кандидатом. Отже, наголосив він, “тут і коментувати нічого, ЦВК слідує чітко тим правилам, які встановлені для кандидатів”.
Борис Надєждін, розуміючи, що у ЦВК йому нічого “не світить”, обіцяє оскаржувати рішення у судах, включаючи Верховний суд. Але варто уваги інше – відмову прокоментували вищі посадові особи. Це сигнал, що Борис Надєждін, навіть залишений поза перегонами, вже став помітним і впливовим політиком. Отже, хто він?
Кандидат, фіз.-мат. наук
На відміну від Володимира Путіна та його офіційних конкурентів, Борис Надєждін – людина науки, кандидат фізико-математичних наук, викладач. Має й політичний досвід як депутат Держдуми з 1999 по 2003 роки, до того протягом семи років був депутатом Ради міського округу Долгопрудний Московської області, нині також є депутатом цієї ж ради. Добре знається на місцевій та регіональній політиці, заснував Фонд “Інституту регіональних проектів та законодавства”. Його називають соратником Бориса Нємцова, коли той був прем’єром, та Сергія Кірієнка теж за прем’єрства останнього. Цікаво, що нині Кірієнко якраз курує новоприєднані (новоокуповані РФ) частини регіонів України.
Надєждін справді хоче припинити війну з Україною, але не з гуманістичних мотивів
За деякими даними, Надєждін брав участь у написанні статутів основних енергетичних підприємств Росії (“Газпром”, “Транснафта”, РАО ЄЕС), тому знається на енергетиці. Був членом партії “Нова сила” Сергія Кірієнка, а, коли партія увійшла до “Союзу правил сил”, балотувався у Держдуму й очолював відповідну фракцію там.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія намагається перекласти на Україну відповідальність за власну агресію – представник США в ООН
Отже, Борис Надєждін має давні, сталі зв’язки з російською прозахідною опозицією. Тому мало кого здивувала його позиція щодо України: на телеканалі НТВ він заявив, що Європа Росії “не світить”, тому треба змінювати керівництво та припиняти війну з Україною. Кандидатом у президенти його висунула партія “Громадянська ініціатива” (“Гражданская инициатива”), від якої у 2018 році балотувалася Ксенія Собчак. Борис Надєждін справді хоче припинити війну з Україною, але не з гуманістичних з мотивів. На його думку, “жодна мета “СВО” не досягнута”, продовження війни матиме згубні наслідки для економіки РФ. Водночас він не конкретизував, чи готовий повернути Україні незаконно окупований Крим. Та й вивести війська планує тільки після підписання мирного договору, а, якщо цього не станеться, “закопаємося, де стоїмо”, зазначив він в інтерв’ю Юлії Латиніній.
Попри це, на тлі інших фігурантів боротьби за президентство в РФ Борис Надєждін вважався “кандидатом миру”. Тому з перших його кроків до ЦВК почалася запекла боротьба.
Справжні – не справжні, вірю – не вірю
Прокремлівські пабліки постійно повідомляли про фіктивність підписів, зібраних на підтримку Надєждіна. Наприклад, Telegram-канал Володимира Соловйова цитував замголови ЦВК Миколу Булаєва, який розповідав, що знайдено щонайменше 11 підписів вже померлих осіб. В іншому пабліку пригадують історії з підписами на підтримку ПАРНАСу на виборах 2015 року, коли російська опозиція висувала позасистемних кандидатів. Збором підписів опікувалися екс-депутат Муніципальних зборів Максим Кац та інші, були задіяні волонтери з Москви та Санкт-Петербургу. ЦВК тоді дозволив брати участь опозиціонерам у виборах, але їх результат – 2% – навряд чи виправдав ці зусилля і сподівання.
“Треба з себе щось представляти”, – резюмує автор пабліку, маючи на увазі реальну підтримку виборців. І проводить паралелі з новою спробою російської опозиції консолідуватися навколо позасистемного Бориса Надєждіна. Його підтримали Михайло Ходорковський, Олексій Навальний та інші опоненти влади. Але ця спроба має відмінності від спроби ПАРНАСу: навколо єдиного кандидата російська опозиція об’єдналася вперше.
Проти всіх
Можливо, саме тому Кремль відчув загрозу. Борис Надєждін відкрито заявив про свою незгоду з політикою Путіна і не збирав підписи ані у Криму, ані на тих територіях українських регіонів, які тимчасово окуповані РФ. А це вже, хоча і мовчазна, але чітка позиція, діаметрально протилежна позиції влади, котра постійно акцентує на тому, що ці території вже російські. Ба більше, сам Путін пішов як самовисуванець від тих територій. Тому Борис Надєждін – перебуває в чіткій опозиції до головного претендента на президентство у Росії-2024. Тому його недопуск до виборів є цілком закономірним.
Не всі політично активні росіяни підтримують Путіна
Але чи обов’язково владі було діяти адміністративним шляхом? Ще 31 січня опитування Russian Field дало цікаві результати: за Бориса Надєждіна готові віддати свої голоси 7,8% опитаних росіян. При цьому Путін отримував 62,2% (79,2% з-поміж тих, хто визначився й піде на вибори). Отже, якби Борис Надєждін мав можливість взяти участь у виборах, за різними оцінками, йому давали від 10 до 15% голосів виборців. Посівши друге місце в перегонах, опозиційний кандидат міг надалі розвивати свій політичний проект, а головне – його результат показав би, що далеко не всі політично активні росіяни підтримують Путіна й так звану “СВО”.
Свій обіграв чужих
Таким чином, ймовірно високий результат Надєждіна знижував би рівень легітимності переможця і його політичної програми. Відтак російські політологи прогнозували відмову ЦВК РФ. Більше того, якщо хтось і вважав Надєждіна прокремлівським політиком та “кишеньковим опозиціонером”, рішення ЦВК спростувало ці конспірологічні версії. Бо система ослабла настільки, що навіть умовно нейтральний або лояльний та далеко не радикальний кандидат від опозиції став для неї загрозою, зазначив політолог Аббас Галямов. На його думку, сильнішим би був, звісно, Михайло Ходорковський як опонент Путіну, але, на подив, Надєждін – був би більш результативним, бо він більш реалістичний.
Кремль зробив свій хід
Тим не менш, Кремль зробив свій хід. І він виявився далеко не найсильнішим. “Відмова (ЦВК) сильно вдарить по іміджу Путіна й по легітимності виборчої системи”, переконаний Галямов, бо “Кремль недооцінив Надєждіна, бо всі звикли вважати його лояльним”. Адже основним опонентом влада вважала Дунцову, проти якої й був спрямований адмінресурс.
Довідка: хто така Катерина Дунцова
Журналістка, екс-депутат обласної Ржевської думи, активістка і волонтер, єдина жінка-кандидат. Виступала за завершення війни з Україною. 23 грудня 2023 року вона отримала відмову від ЦВК у реєстрації, оскільки у її документах було знайдено більше 100 помилок. Цікаво, що голова ЦВК Памфілова звернулася до неї майже з тими ж словами, що й до Надєждіна, мовляв, негативний досвід це теж досвід, “у вас усе попереду”. До слова, тими ж словами Памфілова “втішала” Олексія Навального після відмови у реєстрації у 2017 році.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін воюватиме до закінчення виборів у США – Держдеп
А Надєждіна, тим часом, допустили до збору підписів.
“Були переконані, що вище голови він не стрибне, – вважає Галямов. – Але всі супротивники війни, які інвестували свої надії у Дунцову, реінвестували їх у Надєждіна”. І це проявило ще один важливий тренд – люди втомилися мовчати, обговорювати потай те, що відбувається у країні, по кухнях, люди хочуть брати безпосередню та активну участь у політичному процесі, впливати на нього.
Ця проактивна позиція, а не конкретні кандидати, власне, і є одним із основних ризиків для режиму. Нагадаємо, що в Україні саме проактивна позиція суспільства зумовила кардинальні зміни як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.