Спроба президента США обмежити закупівлі російської нафти викликала реакцію, аналогічну його тарифній війні, котру він спробував розв’язати у квітні 2025 року. Та Білий дім сигналізує, що готовий продовжувати тиск.
Країни “Організації країн-експортерів нафти+” (ОПЕК+) домовилися збільшити видобуток нафти у вересні на 547 тисяч барелів на день. Дональд Трамп мав би вітати таке рішення, адже вважає, що зниження цін на “чорне золото” скоротить прибутки Кремля і змусить зупинити війну з Україною. Але все не так просто.
Організація країн-експортерів нафти заснована у 1960 році. Станом на зараз до ОПЕК входять Об’єднані Арабські Емірати, Конго, Екваторіальна Гвінея, Габон, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Саудівська Аравія, Венесуела, Нігерія, Алжир. На території країн-членів ОПЕК припадає дві третини світових запасів нафти та 50% її світового експорту. На відміну від ОПЕК, ОПЕК+ є механізмом співробітництва з ОПЕК для тих країн, котрі до неї не входять: Казахстан, Росія, Мексика, Оман й інші.
У листопаді 2023 року вісім країн “ОПЕК+” домовилися добровільно скоротити видобуток нафти до 2,2 мільйонів барелів на добу, щоб стабілізувати ціну на неї. Нагадаємо, у той період світова економіка ще не відновилася після пандемії. Через це, а також через війну в Україні, попит на нафту скорочувався і вона дешевшала. Наприклад, восени 2022 року ціна на барель упала із 120 до 90 доларів. Це загрожувало кризою, тож ОПЕК вдалися до скорочення видобутку. Президент США Джо Байден назвав цей крок недалекоглядним і пригрозив Саудівській Аравії переглянути відносини, наказав почати вивільняти нафту зі Стратегічного нафтового резерву США. Обмеження видобутку нафти мали діяти до осені 2026 року.
Тренди на нафтовому ринку свідчать про сильнішу реакцію на геополітичні заяви, ніж на ринкові рішення. До того ж, країни ОПЕК+ мають намір переглядати квоти на видобуток нафти щомісячно. Суперечка Трампа з Індією ще більше збила з пантелику операторів ринку.
Демарш під машкарою згоди
Міністр нафти і природного газу Харділ Сінгх Пурі констатував: Індія здатна замінити російську нафту іншою. Але представник МЗС Ранджір Джайсзал наголосив: позиція Індії у відносинах з Росією залишається стабільною. А прем’єр Нарендра Моді, реагуючи на тарифи від президента США, закликав індійців купляти продукцію вітчизняного виробництва, що є негативним сигналом Трампу.
У Вашингтоні заступник голови апарату Білого дому Стівен Міллер заявив: “Для Індії неприпустимо продовжувати фінансувати цю війну, купуючи нафту у Росії”.
Та Індія не сама.
“Примус нічого не дасть”
“Бразилія рішуче проти обмежень через її торгові відносини з іншими країнами”, – відповів на вимогу США спеціальний радник президента Бразилії Селсу Аморім.
Бразилія і була би гнучкішою, якби не Китай.
“КНР завжди забезпечуватиме свої енергопоставки засобами, котрі відповідають нашим національним інтересам, – таке повідомлення від міністерства закордонних справ Китаю у соцмережі Х. – Примус нічого не дасть”.
Тон офіційного Пекіна майже дослівно повторює його реакцію на “День визволення” від тарифів Трампа у квітні 2025 року
Такий тон офіційного Пекіна майже дослівно повторює його реакцію на “День визволення” від тарифів Трампа у квітні 2025 року. Але нинішні заяви пролунали після, а не до, зустрічі китайських, індійських і бразильських представників влади з законодавцями й урядовцями США.
За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, китайська сторона “стає дуже серйозною, коли мова заходить про російську нафту, настільки, що готова платити 100% мита”.
Чого вартує мито
КНР не може дозволити собі відмовитися від російської та іранської нафти, пояснив науковий співробітник Інституту політики Азійської спільноти Денні Рассел, адже “Китай вважає, що має карти на руках для протистояння Вашингтону”.
Проте Індія конкурує з КНР, а Моді оголосив амбітну мету вивести економіку країни на третє місце у світі.
Травми минулого
“Індія поступалася вимогам і несла збитки”, – нагадав індійський оглядач Брахма Челлані:
Дональд Трамп під час першої президентської каденції зажадав від Нью-Делі відмовитися від іранської нафти, попри привабливі знижки. Індія також втратила на своїх інвестиціях у венесуельську нафтову галузь на догоду Трампу.
“Це зробило Пекін практично ексклюзивним покупцем найдешевшої нафти у світі, що зміцнило його енергетичну безпеку за рахунок Індії, – наголосив Челлані. – Попри це Індія намагається умиротворити Трампа збільшенням імпорту дорогої американської нафти”.
Велика гра і Україна
Заступник голови апарату Білого дому Стівен Міллер дав зрозуміти, що “на столі у Трампа” є кілька важелів примусити Росію закінчити війну, тобто, санкції та нафта – не єдиний. Однак у Києві покладають великі надії саме на них.
В Індії державні компанії призупинили купівлю російської нафти, звернув увагу виконавчий директор АЦ “Український інститут майбутнього” Анатолій Амелін. Отже, заклик президента США почуто. Та близько 60% переробки нафти в країні здійснюють приватні компанії, на котрі треба посилити тиск, зазначив він.
Бразилії та частково Індії наразі вигідно бути у фарватері Китаю, оскільки вони хочуть зберегти можливості для прямих торгових переговорів зі США, а перед тим – набити собі ціну. Їм уже це вдалося, зокрема, Індії, котра до війни не була такою важливою торговою партнерку РФ по нафті.
Тому, говорячи про тарифи і санкції, Трамп і Путін розуміють, коли і як вони спрацюють, адже безпосередньо впливають на доходи країни-агресорки, пояснив у коментарі Gazeta.ua політичний аналітик Дмитро Франчук.
Навколо цього і ведеться гра. За геополітичної напруги попит на нафту зросте, що зведе ефект від санкцій нанівець, застерігає експерт. Суперечка Трампа з Індією свідчить, що у впливу США є межі, а ефективність обмежень залежить від домовленостей ключових країн.
Такі домовленості можуть уже існувати. Про це свідчать сигнали від росіян.
Тим часом служба зовнішньої розвідки РФ попередила про нібито “британську провокацію за участі українських силовиків”, котра виставить “тіньовий флот” загрозою мирному судноплавству. А Путін висловив готовність зустрітися і з Віткоффом, і з Зеленським.