Після хвилі скорочень в ІТ-індустрії в епоху ШІ здавалося, що наймати стане простіше: ринок переповнений кандидатами. Сталося навпаки. Резюме побільшало, але знайти інженера, якому можна довірити систему, стало важче. Генеративний ШІ зробив код дешевим і водночас знецінив класичні інструменти відбору: відполіроване резюме, тестове завдання й pet-проєкт більше нічого не доводять.
“Проблема не в тому, щоб знайти людину, яка створить ще тисячу рядків коду. Проблема – знайти інженера, який за 20 хвилин зрозуміє, чи потрібні ці рядки взагалі”, – каже Євген Піотровський, senior software engineer Thronelabs, IEEE Senior Member.
За десять років у розробці Євген став архітектором систем для американських стартапів у фінтеху та міській IoT-інфраструктурі. Компанії, де він був ключовим інженером, сумарно залучили понад $40 млн інвестицій, а продукт його нинішньої команди відзначено у списку TIME Best Inventions. Сьогодні він працює в компанії, де на понад 90 співробітників лише кілька software-інженерів, тож ціна кожного найму вимірюється місяцями розробки. Він також суддя хакатону NASA Space Apps Challenge у США та Україні, автор open-source системи моніторингу Peekaping з понад тисячею зірок на GitHub, а інші компанії запрошують його на незалежні аудити коду та оцінювання інженерів.
Чому в маленькій команді ціна найму інша
“Стартап не може наймати “просто хороших програмістів”. У нас менше людей, часу та грошей на помилки. Один невдалий архітектурний вибір може через пів року сповільнювати всю компанію”, – пояснює інженер.
ШІ, за його словами, ще й вирівняв зовнішній вигляд кандидатів: код у портфоліо виглядає професійно незалежно від того, чи розуміє людина його поведінку в production. Ринок відповів підняттям формальних вимог: за даними Indeed, частка американських техвакансій з вимогою від п’яти років досвіду зросла з 37% у 2022 році до 42% у 2025-му. Але стаж, вважає Піотровський, вимірює не те.
“Компанії шукають інженерне судження й намагаються виміряти його роками досвіду. У моїй практиці найдосвідченіший кандидат показував найгірший результат, а найсильнішим виявлявся інженер із меншим стажем, але з правильним способом мислення”, – зазначив він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Держслужба зайнятості оприлюднила найпопулярніші вакансії цього року
“Цей висновок я зробив не лише у власній команді. 2024 року консалтингова компанія запросила мене відібрати інженерів для міжнародного IoT-стартапу: з шести кандидатів я рекомендував наймати трьох, а двох відхилив, хоча внутрішні рекрутери оцінювали їх позитивно. Чесна оцінка ризику дорожча за комфортну”, – згадує Піотровський.
Що перевіряти, коли код знецінився
Замість алгоритмічних задач на дошці Євген Піотровський дає кандидатам відкрите архітектурне завдання з навмисно неповними вимогами й оцінює питання нарівні з відповідями.
“Сильні кандидати починають з уточнень: які обсяги даних, що з офлайн-режимом, як швидко змінюються вимоги. Слабкі одразу малюють рішення. Те, як людина поводиться з неоднозначністю, передбачає її успіх у реальному проєкті краще за будь-яку алгоритмічну задачу”, – пояснює він.
Другий інструмент – рев’ю. За опитуванням Stack Overflow, 84% розробників використовують або планують використовувати ШІ-інструменти, водночас 46% не довіряють точності їхніх відповідей. Вузьке місце змістилося з написання коду в його перевірку, тому забороняти ШІ на співбесіді безглуздо. Навпаки: кандидату варто дати великий правдоподібний згенерований патч і попросити провести рев’ю.
“Що він перевірить першим? Які проблеми назве критичними, а які косметичними? Нам важливо не те, чи знайде він усі десять закладених помилок. Важливо, чи правильно визначить дві, які можуть зупинити бізнес”, – каже інженер.
Небезпека згенерованого коду в тому, що він не виглядає погано: акуратний, логічний, переконливий. Помилка ховається не в синтаксисі, а в транзакційній моделі, зайвому запиті до бази даних чи припущенні, яке працює лише на малому навантаженні.
“Я бачу цей тренд у власному open-source проєкті: pull request-и до Peekaping надходять від людей, яких я ніколи не бачив, і дедалі частіше вони написані з допомогою ШІ. Щоразу треба швидко вирішити, чи безпечна ця зміна і чи не зламає вона систему тим, хто вже нею користується”, – додає він.
Як зрозуміти, що найм спрацював
Змінюються, за словами Піотровського, і метрики після найму. Кількість рядків коду чи pull request-ів більше нічого не вимірює: коли код стало дешево генерувати, його обсяг майже нічого не говорить про цінність людини для команди.
“Я дивлюся на час до перевіреного релізу, кількість дефектів, частоту відкатів, швидкість рев’ю та вартість подальших змін. Ще один важливий показник – скільки складності інженер не створив. Іноді найкращий внесок senior-розробника – не написати новий модуль, а пояснити, чому він не потрібен”, – пояснює він.
Чекліст для тих, хто наймає
● Прибрати з процесу все, що кандидат може згенерувати заздалегідь.
● Дозволити ШІ на співбесіді й дивитися, як кандидат перевіряє його роботу.
● Давати відкрите завдання без правильної відповіді та оцінювати питання, а не лише рішення.
● Зважувати архітектурне судження вище за знання фреймворків і роки стажу.
● Після найму міряти час до перевіреного релізу й вартість змін, а не обсяг коду.
ШІ не зробив найм простішим, він змінив предмет оцінювання. Компанії, які відбирають людей за здатністю писати код, наймають навичку, що дешевшає щомісяця. Ті, хто навчився вимірювати інженерне судження, отримують інженерів, здатних перетворити згенерований прототип на систему, яка розвиватиметься роками.
“Сказати “я вмію користуватися ШІ” вже недостатньо, це базова вимога. Цінність у іншому: швидко перевірити результат машини, знайти системні ризики, спростити рішення та взяти за нього відповідальність. Ринок не став меншим. Він підняв планку”, – підсумував Євген Піотровський.