Не “комуністи”, не “Брежнєв”, не “Путін”. Європа скандує: “Росіяни — геть!”

Поразка диктатури Орбана важлива й натхненна для цілого світу не тільки тим, що тепер кожен мешканець “країн темного поясу”, дивлячись на Угорщину, міркує в дусі Енн Епплбом: раз таке могло вдатися їм, мирним шляхом, усього лиш через демократичні вибори, — значить, може й нам! (за всієї моєї поваги до розумниці Епплбом, я ще не зустрічала хай як завгодно розумного американця, який розумів би, що таке культурна традиція і який вона вплив має в т.ч. на біжучу політичну культуру: в тому місці, де в європейця історична пам’ять, в американця свище вітер знелюднених прерій, і тому вони, між іншим, щиро вірили, і “харошимрускім” свою віру передали, що, раз українці зробили в себе Майдан, то скоро і в Москві такий буде, а шотаке? а чого ні?..)Ні, не в цьому переломовий і справді історичний характер угорських виборів. Не в тому річ, не в тому річ, як співав Микола Мозговий. А от чим вони справді унікальні — що це перша (!), за весь час після Другої світової, європейська країна, яка перемогла диктатуру під гаслом “Геть від Москви!” (“Ruszkik haza!”). Прямо, відверто, чесно, в мільйони голосів скандованим над нічним Будапештом, аж зорі в небі завмерли. Не було цього в Європі в 1989 році. Не наважувались тоді таке озвучувати, навіть якщо так і відчували. Боялися, що Москва передумає, загніваються пан Горбі і відберуть назад подаровану свободу…А не буває подарованої свободи. Ще Леся Українка попереджала:Хто визволиться сам, той буде вільний.Хто визволить когось — в неволю візьме (с). Читайте також: У чому феномен великої перемоги Петера МадяраУкраїна тут, зрозуміло, зіграла свою роль каталізатора: ми не дуже ще свідомі того, до якої міри швидко й ефективно наша війна “розчакловує” Європу від “російського страху”. Угорщина першою наважилась випростатись (дуже вже дістали!) – і, замість клястися в дружбі-жвачці-толерантності та запевняти, що “ми ж не проти Росії, ми тільки проти комунізму”(1989), “ми не проти Росії, ми тільки проти Путіна” (2022), згадати полеглих на вулицях Будапешта в бойні 1956 р. – і витягнути їхнє тодішнє гасло, як лицарський меч: “Ruszkik haza!”. На черзі — Чехословаччина (спершу Чехія, тоді Словаччина): час тепер і їм знайти в собі відвагу сказати вголос, що в 1968 році їх убивали не “комуністи”, не “Брежнєв” – а таки “русове”…Ось тільки так і можливе, нарешті, — визволення Європи. (Хто читав “Нашу Європу”, розуміє контекст). * Публікується зі збереженням стилю авторкиДжерелоПро авторку. Оксана Забужко, письменницяРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.