Три місяці тому, 24 лютого, Росія розпочала широкомасштабну війну проти України. Бойові дії такої високої інтенсивності, які зараз відбуваються, неможливі дуже тривалий час. Росії потрібна буде пауза для накопичення сил, перегрупування всієї державної військової машини. Тому в Кремлі можуть шукати нові Мінські домовленості. Україна ж має витримати наступ на Донбасі, який стане важливим переломним моментом та кроком до перемоги.
Про те, як минули три місяці повномасштабної війни та як ламалися плани окупантів в інтерв’ю Gazeta.ua розповів Павло Лакійчук, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики “Стратегія XXI”.
У перші дні наступ окупанти здійснювали з усіх можливих напрямків всіма можливими силами, говорить Павло Лакійчук. Це навіть не наступ, а марш без необхідних військових атрибутів. Вони просто розпочали рух колонами на всіх напрямках. Були переконані, що цього цілком достатньо. Перший перелом стався на третій-четвертий день війни, коли противник отримав відсіч. Тоді росіяни зрозуміли, що бліцкригу не буде.
Другий перелом відбувся десь за місяць. Коли росіяни зрозуміли, що у них недостатньо сил для наступу по всьому периметру. І змушені були відступити на півночі, сконцентруватися на сході і півдні.
Третій перелом відбудеться, коли ми зможемо зупинити навалу на сході
Третій перелом відбудеться, коли ми зможемо зупинити навалу на сході. Складно сказати, як будуть розвиватися події, коли зупинимо ворога остаточно. Тактика та стратегія сторін можуть і мають докорінно змінитися.
В якій ми точці війни зараз? Чого прагнуть окупанти?
Зараз відомо про наші контрудари на Харківщині, Миколаївщині, Запоріжжі. Це важливі маркери. Але це допоміжні напрямки ударів. Основна концентрація сил відбувається на Луганщині. Якщо ворог зможе реалізувати оточення наших сил там, це буде його важлива перемога. Яка дозволить розвивати наступ на інших напрямках. Якщо дамо відсіч, це значитиме, що основне угрупування сил ворога буде розбито. Щонайменше на декілька місяців не буде сил для розвитку наступу на інших напрямках. Цим можна скористатися і завдати рішучих ударів там, звідки надходять орківські стада. Тоді ми переріжемо кровоносні судини ворога. Це буде важливий крок до нашої перемоги.
Якщо дамо відсіч, це значитиме, що основне угрупування сил ворога буде розбито
Чи зможуть окупанти підтягнути додаткові сили?
Намагаються це робити з квітня. Збирають техніку з баз зберігання по всій території Росі. Знімають більш-менш боєздатні підрозділи з гарячих точок у Південній Осетії, Абхазії, Сирії, Нагірному Карабасі. Залучають бандитські угруповання, типу “вагнерівців”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Бої за Попасну й Сіверськодонецьк стануть для росіян “верденською м’ясорубкою” Юрій Михальчишин
Чи піде Путін на мобілізацію?
Це не такий простий крок. Це вимагає часу. Злагодженого формування підрозділів. Вони можуть провести “мобілізацію” в ОРДЛО. Але це розхідний матеріал цих людей Росії не шкода. А в РФ безпосередньо це робити складніше.
У Росії незалежні видання проводили дослідження ЗМІ переглядали повідомлення про загиблих військових. І дійшли висновку, що більшість похоронок приходять у депресивні регіони РФ Дагестан, Бурятія тощо. У Москві та Петербурзі повідомлень не багато. Це не репрезентативні дослідження, але показують загальну тенденцію. Москва використовує ці регіони, бо там немає інших виходів заробити, а з іншого боку так придушують протестний потенціал.
Оголосити мобілізацію у Москві чи навіть Саратові буде складно. Не просто так горять військомати у різних регіонах Росії.
Для серйозного наступу на декількох напрямках у росіян ресурсів не вистачає
Чи можуть зараз окупанти наступати на Миколаїв, Одесу?
Це допоміжні напрямки ударів. Основні зусилля це і люди, і боєприпаси, і паливно-мастильні матеріали їм потрібні на Донбасі. А це величезні обсяги ресурсів. Для серйозного наступу на декількох напрямках у росіян ресурсів не вистачає. Як і у нас.
Можна щось прогнозувати до кінця року? Що може кардинально змінитися?
Можу сказати тільки одне спочатку завершиться оборонна операція. Сподіваюся, наших успіхом. Потім перейде у першу контрнаступальну операцію. Треба дочекатися результатів першої операції, і тільки тоді говорити про наступний перебіг подій. Нашим хлопцям треба вистояти.
Усі військові об’єкти на території Росії є згідно міжнародним військовим гуманітарним правом прийнятними цілями для нанесення по них ударів
Чи реально перенести війну на територію ворога?
Російська Федерація є державою-агресором. Вона здійснила напад на іншу державу. Усі військові об’єкти на території Росії є згідно міжнародним військовим гуманітарним правом прийнятними цілями для нанесення по них ударів.
Є думка, що тоді Росія може застосувати по нам зброю масового ураження. Тактичну ядерну зброю, наприклад.
Росія може застосувати по нас цю зброю і в такому випадку, і без нього. Приводів, як свідчить досвід, Кремлю не треба. Вони їх пізніше вигадають.
У США схвалили лендліз, також виділять 40 мільярдів доларів допомоги. Це може стати вирішальним фактором для нас у війні?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Рівень партнерства з Польщею максимально високий” чим важлива зустріч Дуди й Зеленського
Вчора відбувалася друга зустрічі у Раймштайні. Міністр оборони США сказав, що Данія нам надасть протикорабельні комплекси “Гарпун”. Йдеться про продовження і розширення номенклатури зброї, яку поставлятимуть в Україну. Антипутінська коаліція зросла ще на п’ять країн. Через місяць буде наступна зустріч. Поставки озброєння розширюватимуться і збільшуватимуться. Це дуже важливий фактор в розгромі путінської Росії.
Як довго Кремль зможе витримувати натиск на полі бою та в економіці?
У Росії дуже великі ресурси і запас міцності. А ще там створили суспільство, у якого дуже низький больовий поріг. Тому РФ зможе вести війну ще довго. Єдине, що бойові дії такої високої інтенсивності неможливі дуже тривалий час. Потрібна буде пауза для накопичення сил, перегрупування всієї державної військової машини.
Граблі у нас лежать вже вісім років під ногами
Росіяни шукатимуть нових Мінських домовленостей?
Можливо. Судячи з того, як останні тижні вони активно запустили свої європейські “консерви” з новими наративами, як вони бачать “перемогу” у Маріуполі і на півдні України, то вони цілком можуть розглядати варіант чергового Міську. Або новий план Штайнмаєра.
Для України це неприйнятні варіанти. Граблі у нас лежать вже вісім років під ногами. Ми вже маємо досвід, щоб не битися ними ще раз.