У ніч на перше січня Нью-Йорк розпочав нову епоху, коли Зоран Мамдані склав присягу на посаді мера міста. Він став першим в історії мусульманським очільником та наймолодшим політиком, який обійняв цю високу посаду.
34-річний демократичний соціаліст приніс клятву одразу після півночі на платформі покинутої станції метро Мангеттена. Ця приватна церемонія, що відбулася на одній з 28 оригінальних станцій 1904 року, нині закритих для громадськості, стала символічним початком його роботи. Під час присяги Зоран Мамдані тримав руку на Корані, підкреслюючи свою релігійну приналежність.
Іммігрант з Уганди, Мамдані зосередив свою передвиборчу кампанію на вирішенні кризи доступності житла у Нью-Йорку. Серед його ключових обіцянок – створення універсальної програми догляду за дітьми та замороження орендної плати для близько двох мільйонів мешканців. Він також прагне зробити міські автобуси “швидкими та безкоштовними”, обіцяючи значні зміни для жителів.
Амбітна програма нового мера вже викликала певний скептицизм щодо її реалізації. Пропозиції оподаткування багатих для фінансування цих ініціатив потребуватимуть підтримки законодавчого органу штату та губернатора. Хоча Мамдані вступає на посаду в період загального економічного зростання міста, висока вартість життя залишається серйозним тиском для робітничого класу Нью-Йорка.
Зоран Мамдані представляє широкий спектр демографічних груп, що раніше не були помічені у вищому керівництві Нью-Йорка. Він є південноазіатом, міленіалом та мусульманином, що робить його фігуру унікальною для політичного ландшафту міста. Його обрання символізує нові зміни та представництво різноманітності населення мегаполіса.
Публічна церемонія присяги запланована на четвер вдень на площі мерії, де очікується присутність щонайменше 4000 осіб. Серед гостей будуть відомі лідери прогресивного руху, які підтримують нового очільника міста. Ця подія стане масштабним святкуванням початку каденції Мамдані.
Однак, попри прогресивні обіцянки, деякі погляди нового мера вже викликали дискусії серед аналітиків. Зокрема, його позиції щодо Ізраїлю та України несподівано перегукуються з риторикою, яка, на думку спостерігачів, нагадує старі радянські кліше та сучасну російську пропаганду. Ця обставина піднімає питання про те, як його зовнішньополітичні погляди можуть впливати на сприйняття його лідерства.