Президент США Джиммі Картер 20 січня 1980-го оголосив про бойкот Олімпійських ігор у Москві. На тлі загострення політичної ситуації бойкот Олімпійських ігор підтримали 64 країни.
МОК обрали Москву столицею Олімпіади у жовтні 1974-го. Радянський уряд стахановськими темпами почав будувати спортивні об’єкти. У квітні 1979-го в Афганістані одночасно у всіх провінціях розпочалося повстання проти правлячого комуністичного режиму. Радянський уряд у грудні ввів війська в Афганістан.
Участь радянських військ в афганському конфлікті призвела до міжнародної ізоляції. Дії СРСР засуджували навіть деякі соціалістичні країни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ООН вимагала вивести війська із країни
Джиммі Картер заборонив своїм спортсменам виїзд до Москви. Його ідею підтримали ще 33 країни. Серед них Албанія, Індонезія, Ізраїль, Китай, Туреччина та інші. Олімпійські ігри таки відбулися. На церемонії відкриття та закриття ігор спортсмени виходили під прапором Міжнародного олімпійського комітету.
Всього в іграх узяло участь більш 6 тис. спортсменів з 81 країни. У змаганнях взяли участь тільки країни комуністичного блоку та головним чином неісламські країни Азії та Латинської Америки. Було встановлено 36 світових і 39 європейських рекордів, 74 рази оновлені олімпійські рекорди. За 3 дні до відкриття Олімпіади у Москві, в американській Філадельфії стартували “Олімпійські ігри бойкоту”, в яких взяли участь спортсмени 29 держав.
XI Літні Олімпійські ігри в Берліні відкрив 2 серпня 1936-го лідер нацистської Німеччини Адольф Гітлер. Участь взяли 3 961 спортсмени з 49 країн. Німецькі спортсмени завоювали 89 медалей. Німеччина випередила США та Угорщину. Українці на берлінській Олімпіаді не виступали держава тоді була поділена між СРСР, Польщею, Чехословаччиною та Румунією.