За три місяці після загибелі вдалося повернути додому тіло військового медика 34-річної Ольги ТАРАН. Загинула 12 квітня під час мінометного обстрілу в Маріуполі на Донеччині. Разом із побратимами намагалася прорватися з оточення.
Тієї ночі на прорив пішли перші колони. Але потрапили під обстріл, розповідає сестра захисниці Ганна Міняйло. Другою колоною виходила й наша Оля. Рашисти знову поцілили. За словами очевидців, сестра з бійцями встигли вискочити з машини й вирішили сховатися під мостом. Коли бігли туди, сестра помітила пораненого. Хоч обстріл тривав, одразу кинулася до нього. Побратими кричали, щоб Оля падала, бо міни сипалися одна за одною. Та вона не хотіла цього чути. Для неї головне було надати допомогу. Аж раптом біля сестри впала міна і її посікло осколками. Побратими намагалися врятувати Олю, але шансів не було. Ми потім запитували у свідків, про що вона говорила в останні хвилини життя. Відповіли: питала, де наші хлопці, чи багато поранених і чи надають їм допомогу.
Ольга Таран пішла до війська 2015‑го. За сім років служби була фельдшером танкового батальйону й польового вузла зв’язку, бойовим медиком медичної роти. Повномасштабне вторгнення Росії зустріла на посаді виконувачки обов’язків начальника медичного пункту танкового батальйону. 24 лютого військові отримали наказ зайти в Маріуполь і тримати оборону на заводі “Азовмаш”. Польовий госпіталь Ольга Таран організувала в одному з бункерів.
Жінку поховали в селищі Котельва на Полтавщині, звідки була родом. У неї залишилися батьки, чоловік, донька й сестра.
“Газету по-українськи” можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”