Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан знову опинився в центрі міжнародного скандалу, виступивши на антивоєнному мітингу. Він провів різкі паралелі між політикою єврокомісарки та голови європейської дипломатії Каї Каллас та діями Адольфа Гітлера і Наполеона Бонапарта. Ця заява викликала бурхливу реакцію, поглиблюючи розбіжності всередині Євросоюзу.
Виступаючи в суботу, Орбан розкритикував наміри ЄС продовжувати тиск на Москву. Він назвав це «європейською традицією» невдалих спроб протистояння Росії, які завжди закінчувалися крахом. Угорський прем’єр висловив глибокий скептицизм щодо успіху нинішньої європейської дипломатії.
Орбан саркастично зауважив, що великі європейські діячі, такі як Наполеон та Гітлер, вже намагалися «атакувати» Росію, але їхні походи завершилися поразкою. Тепер, за його словами, Каї Каллас, мовляв, «обов’язково це вдасться». Ці порівняння прозвучали у контексті дискусій щодо військової допомоги Україні та санкційного тиску на Кремль.
Позиція Угорщини, яка традиційно просуває риторику «миру», часто йде врозріз із загальноєвропейським курсом на підтримку Києва. Орбан вважає, що Брюссель ігнорує історичні уроки, намагаючись втрутитися у конфлікт, де перемога над Росією, на його думку, є малоймовірною.
Кая Каллас, зі свого боку, є однією з найпослідовніших прихильниць посилення санкцій проти Російської Федерації. Її жорстка позиція постійно викликає роздратування у Будапешті, який продовжує підтримувати економічні зв’язки з Москвою.
Аналітики вважають, що подібні різкі заяви Орбана мають на меті вплинути на внутрішнього угорського виборця. Вони також покликані зміцнити позиції Угорщини як «особливого голосу» всередині Євросоюзу, який відстоює власні інтереси.
Порівняння чинних європейських політиків із диктаторами минулого лише поглиблює існуючий розкол між Угорщиною та більшістю інших членів ЄС. На тлі цих подій, Орбан також заявляв, що майбутні парламентські вибори 2026 року стануть вирішальними для долі країни, визначивши, чи буде Угорщина втягнута у «війну», підтримувана Брюсселем, чи зможе уникнути її завдяки національному уряду.