Виступи українців оцінюватимемо після війни
Що чотири роки Олімпійські ігри, відроджені понад 120 років тому французом Де Кубертеном, проходять випробування на відповідність реаліям часу, в який відбуваються. За цей час вони здолали довгий шлях від аматорських змагань початку ХХ ст. до тріумфу гітлерівської імперії 1936-го. Від змагань між капіталізмом і соціалізмом у 19501970-ті до помпезного івенту наших днів, який часом майже розвалюється під власною вагою.
Чи є сьогодні Олімпійські ігри головним спортивним змаганням людства, яким вони безперечно були пів століття тому? Очевидно, що цей статус був поступово втрачений. Це почалося ще в 1970 роки, коли з’явилося глобальне телебачення. З одного боку, воно дало змогу дивитися олімпійські змагання у прямому ефірі в усіх куточках планети. З іншого, спортивний бізнес, що стрімко зростав, не міг чекати чотири роки, аби знову показати світу змагання всіх найсильніших. Інтерес до ігор Олімпіади могла підігріти політична складова. Але, після того як соціалізм остаточно програв капіталізму, це стало неактуальним. Залишався лише географічний фактор країна, яка один раз за життя покоління отримувала право на проведення Олімпіади, намагалася зробити свої Ігри унікальними й неповторними, заодно освоївши грандіозні “олімпійські” бюджети. Для тієї ж Греції Олімпійські ігри 2004 року стали стартом всеосяжної кризи, що охопила країну після проведеного там всесвітнього свята спорту.
Уже в Лондоні 2012-го відчувалося щось не те мало не половина з понад 200 команд учасниць Ігор виявилася “олімпійськими туристами”, спортсмени яких заздалегідь ні на що не претендували й були присутні там лише для того, щоб підтвердити “масовість олімпійського руху”. Але наступні змагання в Бразилії та Японії, знову були “неповторні” й дещо приглушили тривогу.
І ось Париж 2024 року. Місто, де щодня проходить щось всесвітнє і де практично живе мало не половина світового бомонду, зокрема і спортивного. Серед яскравого спортивного життя столиці Франції ігри 33-ї Олімпіади не те що не були чимось грандіозним, а навпаки. На початку червня щорічний світовий тенісний турнір традиційно відбувся на кортах “Ролан Гаррос”, які навіть не прибрали як слід після нього. Та ще й напередодні Олімпійських ігор у сусідній Німеччині відгримів грандіозний фінальний турнір футбольного Євро-2024. Тож олімпійський ажіотаж був на порядок нижчий.
Першим провалом була церемонія відкриття. Винахідливі французи вирішили відмовитися від традиційного параду команд на стадіоні й перенесли його на річку Сену, що протікає через Париж. Потужна злива, що накрила в цей момент столицю Франції, змусила учасників оригінальної церемонії ховатися від дощу, а промоклі до нитки глядачі, що зібралися на набережних, практично нічого не побачили.
Щодо самих змагань, то в більшості насправді популярних і видовищних видів спорту старти Олімпіади здавалися щонайменше вторинними. Такими, які втиснули в щільний змагальний календар невідомо з якою метою. Бо ж насправді популярні атлети в популярних видах спорту свої головні перемоги, а водночас і головні гроші, заробляють не на Олімпійських іграх. Щоб далеко не ходити, згадаємо нашу дивовижну атлетку Ярославу Магучіх. Вона цього літа встановила без перебільшення унікальний світовий рекорд у стрибках у висоту.
Зробила вона це саме в Парижі. Але не на Олімпійських іграх, а за кілька тижнів до цього на комерційних змаганнях із високим призовим фондом. А на олімпійській арені Ярослава підтвердила свій статус найсильнішої у світі, показавши набагато нижчий за рекордний результат. Тому що Олімпійські ігри вже давно не є змаганнями, де спортсмени демонструють свій найвищий рівень. Найкращі просто підтверджують там свою перевагу, звісно, коли взагалі приїжджають на ігри. Ті ж змагання з баскетболу втратили олімпійську інтригу, щойно туди допустили гравців із найсильнішої у світі північноамериканської ліги НБА. Ті приїжджають більше розважитися, ніж боротися за олімпійський титул. А що ви хочете, коли найкращі баскетболісти світу, грою яких насолоджуються сотні мільйонів глядачів, отримують таку саму олімпійську медаль, як чемпіони з катання на дошках чи лазіння по стіні?
Популярні атлети в популярних видах спорту головні перемоги та гроші, заробляють не на Олімпійських іграх
Ну і про головне. Олімпійські ігри від стародавніх змагань античних часів, до сучасних, завжди були символом миру. В античні часи на період Ігор припиняли війни. У наші часи Ігор під час війн не проводили. Тепер же Міжнародний олімпійський комітет на тлі війни, що триває в Україні, дозволив спортсменам країни-агресора виступити в Парижі в нейтральному статусі. Добре, що втрутилися світові федерації з більшості видів спорту, які своєю владою не допустили представників кривавого московського режиму до змагань. Але участь навіть кількох десятків “нейтралів” стала навіть не ложкою, а цілою діжкою дьогтю в і без того не вельми солодку страву останніх Олімпійських ігор.
Навмисне не пишу нічого про виступ українців. Тому що не вважаю коректним оцінювати його на тлі війни, знаючи про зруйновані спортивні арени, загиблих спортсменів, тренерів, уболівальників, неможливість проводити в нас повноцінні спортивні змагання і повноцінну підготовку атлетів до Олімпійських ігор. Про це говоритимемо потім. Після нашої перемоги.