Міжнародна військова допомога Україні переживає значні трансформації. На тлі відчутного скорочення підтримки з боку Сполучених Штатів, європейські партнери, особливо країни Північної Європи та так званої «великої п’ятірки», активізують свої зусилля. Цей зсув створює нові виклики та можливості для зміцнення оборонного потенціалу України та європейської колективної безпеки.
Різке скорочення військової допомоги від Сполучених Штатів стало відчутним ударом по обороноздатності України. За перші десять місяців 2025 року фактичні надходження військової підтримки США становили лише 0,5 мільярда євро, тоді як роком раніше, у січні-жовтні 2024-го, ця сума сягала 38,7 мільярда євро.
Таке падіння має серйозні наслідки, знижуючи здатність країни ефективно протистояти агресії та призводячи до людських втрат і окупації територій. Навіть у військовому бюджеті Пентагону на 2026–2027 роки на підтримку України передбачено лише 0,4 мільярда доларів щорічно.
Натомість, європейські країни продемонстрували значне розширення своєї допомоги, спрямувавши 30,2 мільярда євро за десять місяців 2025 року. Це значний приріст порівняно з 17,6 мільярда євро, наданими у січні-жовтні 2024 року, що свідчить про збільшення європейської підтримки на 12,6 мільярда євро.
Таким чином, приріст військової допомоги від Європи склав 12,6 мільярда євро, тоді як Україна водночас втратила 15,4 мільярда євро військової допомоги від США. Такі держави, як Норвегія, Німеччина, Швеція, Велика Британія та Франція, у 2025 році кратно збільшили свої пакети військової допомоги.
Зокрема, Німеччина збільшила свою підтримку з еквівалента 0,008% ВВП за 2022–2024 роки до 0,024% ВВП за десять місяців 2025-го. Норвегія показала ще більший приріст, наростивши допомогу з 0,012% до 0,058% власного ВВП у ті ж періоди. Данія та Фінляндія також помітно посилили підтримку України.
Значну частину військової допомоги Україні у 2025 році надають члени так званої «коаліції охочих». До неї входять північні та східні держави-члени ЄС і НАТО, а також Норвегія та Велика Британія. Незважаючи на те, що ця коаліція поки не спромоглася повністю замістити допомогу США, її сукупний економічний потенціал свідчить про величезні можливості.
Їхній річний ВВП сягає 11–12 трильйонів євро, що у 5–6 разів перевищує ВВП Росії, вказуючи на достатність сил і коштів для постійної та достатньої підтримки. Європейський Союз також виступає новою фінансовою опорою, запроваджуючи інструменти для підтримки військово-промислової інтеграції України та фінансування поточних військових поставок.
У травні 2025 року був запущений спільний кредитний інструмент SAFE на суму 150 мільярдів євро, призначений для підвищення європейського оборонного потенціалу до 2030 року. Ці кошти, залучені Єврокомісією, вже умовно розподілені між 19 державами-членами.
При цьому 15 з них включили компонент військової допомоги Києву до своїх національних планів. Планується також нова позика Єврокомісії для забезпечення уряду України коштами на оборону у 2026–2027 роках та підтримки військово-промислової інтеграції, ймовірно, з використанням успішних фінансових моделей.
Загальний обсяг військової допомоги, наданої країнами Європи з початку повномасштабної війни, досяг 87,7 мільярда євро, перевищивши внесок США у 64,6 мільярда євро. Щодо зобов’язань, розрив на користь Європи вже двократний: 137,6 мільярда євро проти 65,6 мільярда євро від США.
Сукупна фінансова, гуманітарна та військова допомога від європейських країн до листопада 2025 року склала 188,6 мільярда євро. Для порівняння, внесок США за цей же період становить 114,6 мільярда євро, а загалом від усіх двосторонніх донорів — 332,4 мільярда євро.
Проте, якщо розглядати накопичені обсяги товарів і послуг військового призначення з 2022 року, США все ще залишаються найбільш значущим донором з 64,6 мільярда євро. Німеччина і Велика Британія йдуть слідом, надавши 19,7 та 13,8 мільярда євро відповідно.
Аналіз показує значну нерівномірність у двосторонній підтримці України з боку європейських країн. Лідерами за внеском у відсотках від власного ВВП є Данія (2,75%), Естонія (2,63%) та Литва (1,91%). Понад 1% ВВП виділили також Латвія, Швеція, Фінляндія та Норвегія, тоді як військова допомога США склала лише 0,28% ВВП.
Натомість, Угорщина, Австрія, Швейцарія, Мальта та Кіпр не надали жодної військової підтримки Україні. Мінімальні обсяги допомоги, зазвичай менше 0,2% ВВП, надійшли від Ірландії, Іспанії, Греції, Італії, Словенії, Румунії, Ісландії та Португалії. Така ситуація свідчить про проблему «безбілетника», коли деякі держави користуються перевагами колективної безпеки, не роблячи належного внеску.
Окремо варто відзначити внесок у важке озброєння: Данія передала Україні удвічі більше, ніж мала запасів у 2021 році, а Нідерланди – 197% своїх довоєнних запасів. Греція, Чехія та Хорватія передали близько третини власних запасів, тоді як США – лише 6%.
Інтеграція оборонно-промислового комплексу України з європейськими партнерами прискорюється, що дозволить наростити виробництво та покращити матеріально-технічне забезпечення Сил оборони. Для Європи військова підтримка України є інвестицією у власну колективну безпеку та оборону, надаючи час для переозброєння.
Це особливо актуально на тлі потенційного відходу США від традиційних гарантій безпеки. Україна, що рішуче протистоїть агресії, де-факто допомагає Європі здобути військовий суверенітет та забезпечити довгострокове стримування Росії.
Попри значні зусилля європейських партнерів, поточний обсяг та номенклатура військової допомоги все ще залишаються недостатніми для повного компенсації випадіння підтримки США. Вкрай важливо, щоб усі європейські країни адекватно оцінили внесок України у колективну безпеку континенту та суттєво активізували допомогу, гарантуючи її безперервність.