19 березня 1918 року в Києві відбулося урочисте перепоховання загиблих у бою під Крутами. На цвинтарі “Аскольдова могила” поховали 18-25 встановлених осіб.
Про подвиг крутян представники Центральної Ради дізналися, коли повернулися до Києва за підтримки німецьких військ. Газета “Нова рада” розмістила звернення Гуртка родичів до батьків загиблих із пропозицією піднести до влади загальне прохання щодо упізнання та перепоховання в Києві.
9 березня на засіданні Малої Ради голова ЦР Михайло Грушевський запропонував перевезти тіла до Києва та поховати на Аскольдовій могилі з усіма почестями та за державний кошт. Загиблих політики вшанували, піднявшись зі своїх місць.
Полеглих після бою на станції ховали раніше мешканці довколишніх сіл, тому процес перевезення та упізнання тіл тривав декілька днів. Батьків загиблих до Крут доправили уповноважені спеціального комітету з перепоховання. Після того преса почала друкувати імена та прізвища. Тоді ж у бік Центральної Ради залунали перші звинувачення. Писали, що саме її діячі винні у трагічних наслідках бою, про те, що вирішили захиститися від більшовиків кількома сотнями студентів.
19 березня тіла загиблих під Крутами привезли на вокзал. Там зібралися родичі загиблих, місцеві студенти й гімназисти, військові, духовенство, хор під орудою диригента Олександра Кошиця та мешканці столиці. Паніхіду за загиблими відслужив єпископ Нікодим.
Після того процесія рушила Києвом. Біля будинку Центральної Ради Михайло Грушевський виголосив промову, зазначивши, що бійці “доступили найвищого щастя вмерти за отчизну!”
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Учасника бою під Крутами більшовики зловили і стратили через 6 років
Подвиг крутян надихнув багатьох письменників та публіцистів. З того часу зародилася традиція вшанування героїв як символу боротьби за українську незалежність, але разом із нею з’являлися численні міфи. Наприклад, поет Микола Зеров порівняв його із подвигом 300 спартанців. З того часу почали вважати, що більшовики взяли в полон і розстріляли близько 300 бійців-студентів та гімназистів.
Насправді, за даними історика Ярослава Тинченка, загальні втрати складали 127-146 осіб, з яких було вбито 45-60. До цієї цифри увійшли і 27 розстріляних російськими військами студентів.
Традицію вшанування героїв Крут перервали зі встановленням в Україні радянської влади. Намагалися викреслити з пам’яті суспільства, а потім значно применшити значення бою. 1936 року зруйнували Аскольдову могилу.
Насправді точне місце поховання крутян невідоме. Вважають, що Аскольдова могила – символічне місце. Відомо, що на Лук’янівському кладовищі поховані 2 учасника бою – Володимир Шульгин і Володимир Наумович.
Під станцією Крути, за 130 км від Києва, 29 січня 1918-го стався бій між армією більшовиків на чолі з Михайлом Муравйовим та юнкерами 1-ої Київської військової школи імені Богдана Хмельницького, бійцями вільного козацтва.
Протягом 6 годин українські підрозділи стримували атаки ворога. На допомогу більшовикам надходили інші загони. Відступ українців розпочався під вечір, студенти забрали з собою тіла своїх товаришів та поранених.
Загін із 27 бійців збився з дороги і вийшов до зайнятої військами Муравйова станції Крути. Розлючені втратою 300 солдатів червоноармійці знущалися і вбили бранців. Тіла страчених в одній могилі поховали місцеві священик і жителі на кладовищі села Печі – тепер Борзнянський район на Чернігівщині.
Більшовики Київ захопили 9 лютого. Того ж дня у Бресті УНР уклала договір із Німеччиною та її союзниками.