Два дні підряд Верховна рада присвятила кадровим перестановкам у Кабміні. Парламент призначив девʼять міністрів, звільнивши попередньо пʼятьох та голову Фонду держмайна. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль і десять міністрів залишились на своїх посадах. Таким чином склад уряду оновився на половину.
Якщо в перший день кадрових ротацій процедура йшла дещо уповільнено, то наступного дня народні депутати, вочевидь, згадали, що таке турборежим. Вони не лише дозвільняли міністрів, а й призначали нових, навіть у ті міністерства, котрими більше року керували виконувачі обов’язків.
Ходили також чутки і про бажання президента Володимира Зеленського звільнити главу уряду Дениса Шмигаля, однак член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський вказав, що відставка прем’єра неможлива, бо вона потягне за собою розпуск кабміну під час дії воєнного стану. За його словами, законодавство України не дозволяє зараз припиняти повноваження уряду.
Водночас, президент України звільнив трьох заступників голови ОП Андрія Єрмака: Миколу Точицького, Олексія Кулебу, Юлію Соколовську.
Володимир Зеленський так прокоментував найбільші з початку повномасштабного вторгнення РФ ротації у кабміні: “Нам сьогодні потрібна нова енергія, і ці кроки пов’язані тільки з посиленням нашої держави на різних напрямках. І міжнародна політика та дипломатія також не є винятком”.
І знову: “Здрастуйте!”
Хто ж є цією новою енергією? І чи така вона вже й нова, але, можливо, нові іпостасі бувалих кадрів стануть для них кращими джерелами живлення для такого потрібного під час війни креативу, прориву на кожному напрямку?
Отже, народні депутати перепризначили віцепрем’єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгу Стефанішину, яку звільнили напередодні та додали їй посаду міністра юстиції. Це міністерство п’ять років очолював Денис Малюська.
Екс-міністр юстиції Малюська потрапив до Верховної Ради у 2019 році за списком президентської партії “Слуга народу”.
Того ж року він очолив міністерство юстиції в уряді Олексія Гончарука, а 4 березня його переобрали на цю посаду за прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Він один з небагатьох старожилів урядів часів Зеленського.
Дениса Малюську кілька разів “відправляли” у відставку, але цього разу він запевнив, що все серйозно і попросив депутатів підтримати його заяву на звільнення.
Таким чином прем’єр-міністр Денис Шмигаль залишився без ще одного члена своєї команди.
Також депутати призначили віцепрем’єр-міністра з відновлення України, міністра розвитку громад і територій. Ним став колишній голова Київської обласної державної адміністрації Олексій Кулеба, який до цього працював заступником керівника офісу президента України Андрія Єрмака. До травня цю посаду обіймав Олександр Кубраков.
Міністерство культури та інформаційної політики тепер називатиметься міністерством культури та стратегічних комунікацій. Його очолив Микола Точицький – дипломат, який до цього призначення був заступником керівника ОП. Цим міністерством після звільнення Олександра Ткаченка в липні 2023 року більше року керував виконувач обов’язків – Ростислав Карандєєв.
Міністром зі стратегічних галузей промисловості став уже колишній генеральний директор “Укроборонпрому” Герман Сметанін. Звільнений з цієї посади Олександр Камишін переходить працювати в ОП, де займатиметься питаннями озброєння та інфраструктури. Хто очолить “Укроборонпром”, поки не відомо.
Міністерство аграрної політики та продовольства очолив Віталій Коваль, якого Рада напередодні звільнила з посади голови Фонду держмайна.
Міністеркою в справах ветеранів стала Наталія Калмикова, яка до цього була заступницею міністра оборони Рустема Умєрова.
Міністеркою захисту довкілля та природних ресурсів призначена Світлана Гринчук, яка була заступницею міністра енергетики Германа Галущенка.
Міністерство молоді та спорту очолив Матвій Бідний, який керував цим відомством у статусі виконувача обовʼязків.
Краватка дипломата чи зашморг від ОП?
Також Рада погодила запропоновану президентом Володимиром Зеленським кандидатуру нового міністра закордонних справ – Андрія Сибіги. До цього він був першим заступником міністра звільненого з посади Дмитра Кулеби.
Варто зазначити щодо Дмитра Кулеби, як очільника одного зі стратегічних у час війни відомств. Він раніше не висловлював бажання йти, але після ночі перемовин на найвищому рівні, 4 вересня з’явилась його заява з проханням про відставку.
Дипломат Кулеба очолював МЗС понад чотири роки з 4 березня 2020 року. Він став наймолодшим в історії очільником МЗС.
За каденції Кулеби Україна проводила саміт миру у Швейцарії і об’єднала зусилля багатьох країн світу задля допомоги під час війни з Росією.
Нещодавно в інтерв’ю ВВС, відповідаючи на запитання про надмірну концентрацію влади в офісу президента і ефективність президента Володимира Зеленського Кулеба сказав:
“Я в жодному разі не можу описати його дії як надмірний контроль, тому що він очолює країну, і ми працюємо як команда з урядом, парламентом. Завжди будуть голоси, які не погоджуються з тим чи іншим рішенням, тому що в нас демократія… президент керує країною в умовах війни”.
Проте він іноді мав окрему думку щодо зовнішньої політики, відмінну від офісу. Подейкують, що саме через це вже більше року ходили чутки про його можливе звільнення.
Українські ЗМІ повідомляли, що Дмитро Кулеба мав очолити нову об’єднану місію України при НАТО-ЄС, але наразі вирішив взяти паузу.
Можливо, має привабливіші політичні пропозиції, перспективи. Бо навряд чи не проходилось танком через його фахове его те, що весь дипломатичний трек перебрав на себе Андрій Єрмак. Голова ОПУ замкнув на собі так багато міжнародних контактів, що в питаннях комунікації зі світом він і справді став для Зеленського незамінним. Зрештою, саме президент дав Андрію Борисовичу картбланш на роботу з іноземними партнерами.
А Дмитру Кулебі просто відвели роль організатора міжнародних зустрічей та надали можливість продемонструвати свій талант ньюзмейкера.
Чи буде розподіл міжнародних обов’язків по-єрмаківськи принциповим питанням для новопризначеного глави МЗС Андрія Сибіги, питання часу.
Від перестановки доданків…
У суспільстві та в експертному середовищі неоднозначні оцінки такого переходу із одного кабінету в інший кабінет одних і тих же персонажів. Скажімо, військовий експерт Роман Світан називає це, так зване, “переформатування” окозамилюванням. Бо нових обличь на вищих щаблях влади не видно.
Можливо тому, що в Банкової власне кадровий вибір не дуже різноманітний.
“У нас є достатньо висококласних фахівців у всіх галузях, але наразі в цю команду ніхто з тих, кого я знаю, іти не хоче, бо вони турбуються про свою репутацію”, – вважає Роман Світан.
Важко не погодитись, бо якщо найвищий орган виконавчої влади кабінет міністрів України більше року працював у стані, коли шістьма міністерствами керували виконувачі обов’язків, то це наштовхує на думку про не досить високу значимість уряду на цьому політичному етапі.
І увесь цей час український уряд категорично уникає дискусії про нову економічну стратегію війни та майбутнє України, як воєнної держави.
Але про яку стратегію можна говорити, якщо сам прем’єр Денис Шмигаль працює п’ятий рік керівником уряду без затвердженої програми діяльності кабінету міністрів.
Тож і на цей раз побачимо, чи зануриться, оновлений “свіжою кровʼю”, уряд в активний пошук формули для необхідного під час війни розв’язку задачі як зробити так, щоб відповідальні особи зосереджувались не на магії чисел, а на ефективності використання народних грошей і коштів платників податків колективного Заходу.