Минулого тижня представники Росії тричі зустрічалися з дипломатами з США, НАТО та країн Європи. Обговорювали ультиматуми Москви до Альянсу не приймати в майбутньому Україну та вивести сили НАТО зі Східної Європи. Проте росіяни нічого не домоглися. Сторони залишилися на своїх позиціях. Водночас Москва продовжує стягувати війська до українських кордонів, і погрожує новою агресією. Про дипломатію під дулом пістолета біля скроні України, як назвав її держсекретар США Ентоні Блінкен, Gazeta.ua поговорила з експерткою американської організації Atlantic Council Меліндою Гарінґ.
Минули зустрічі дипломатів Росії, США і НАТО. Країни заходу не пішли на поступки Москві, не відмовили Україні в перспективі вступу в Альянс. Які головні висновки?
Тиждень переговорів залишився без результатів, попри три раунди розмов. Росіяни далі вимагають так званих гарантій безпеки і то поспішно. Виглядає, що рухаємося в напрямку до війни. Протягом тижня західні дипломати доклали чимало зусиль, щоб цього не допустити. Усі розмови закінчилися масивною кібератакою на Україну, яку вірогідно здійснили росіяни.
Після цього тижня дипломатії ймовірність російської агресії проти України стала вищою, зменшилася чи перспектива не змінилася?
Перспектива війни суттєво зросла. Ми побачили, що дипломатія щодо Росії не працює. За наслідками дискусії не було ніяких документів. В принципі, не було шансів, що такий документ можна створити. Сторони заздалегідь мали фундаментальні розбіжності, в яких неможливо знайти навіть гіпотетичні точки дотику. Росія вимагає, щоб більше жодна країна Східної Європи не могла приєднатися до НАТО. Але Альянс не може закрити двері для України чи інших країн, бо це прописано в його базових договорах.
Такі розбіжності неможливо подолати. Щодо цього неможливо домовитися. Тож ніхто не може порозумітися з Москвою, прийняти її вимоги.
Важливо подивитися, що буде тепер в полі. Американська розвідка говорить про подальше збільшення російських військ біля українських кордонів. Їх вже понад 100 тис. і розвідка каже, що кількість може зрости до 175 тис. Водночас Росія перекидає військові гелікоптери. Виглядає, що планування до нової агресії проти України йде активними темпами.
Найбільш ймовірним часом для нападу вважають першу половину лютого
Проте зима виявилася доволі теплою, тож радше, кажуть розвідники, нападу слід очікувати наприкінці січня чи у лютому. Наразі земля недостатньо промерзла для танків та іншої важкої техніки. Найбільш ймовірним часом для нападу вважають першу половину лютого.
З переговорів бачимо, що зі сторони Росії все залежить від однієї людини Путіна. У росіян не було на переговорах поля для маневру щодо своїх вимог. У цьому проблема. У російських дипломатів було надто обмежене право у торгівлі поступками по пунктах діалогу.
Проте це загалом успіх російської дипломатії, що США взагалі сіли за стіл переговорів з такими російськими вимогами. Розмова була під тиском загроз повторного російського нападу на Україну.
Вашингтон шукає шляхів, щоб змінити фокуси дискусії. Щоб можна було про щось домовлятися, аби уникнути перспективи конфлікту.
Якщо говорити, наскільки вірогідним є новий напад на Україну, то бачу п’ять причин, чому вірогідний. Адміністрація президента Джо Байдена і Державний департамент дуже занепокоєні високою ймовірністю агресії. Аналітики та експертна співдружність дещо менше. Усі розуміють, що війська біля українських кордонів – спосіб тиску на Україну.
По-перше, ймовірність нападу висока, бо Росія може собі це дозволити. У неї 630 мільярдів доларів у резерві. Це 38 відсотків їх ВВП. Це дозволяє їм напасти на Україну, а також винести тягар практично будь-яких санкцій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Для самозахисту: Британія передасть Україні протитанкове озброєння
Гляньмо, ким захоплюється Путін, щоб зрозуміти його логіку Сталін, Іван Грозний. Вважає їх великими лідерами, бо захоплювали землі
Друга причина, Путін пристарілий автократ, який багато думає про свою роль в історії. Він хоче виглядати великим лідером в очах росіян, хоче запам’ятатися як збирач земель. Гляньмо, ким захоплюється, щоб зрозуміти його логіку Сталін, Іван Грозний. Вважає їх великими лідерами, бо захоплювали землі.
Третя – бачить, що на Заході немає справді потужного лідера, який міг би йому протистояти. Дивиться на США, ЄС і бачить абсолютну слабкість, як країни намагаються виборсатися з клопотів пандемії. Заходу тривалий час не було діла до України. Насамперед, глава Кремля бачить слабкість самої України. Розуміє, що президент Зеленський не може йому достойно протистояти. Постійно випробовує Україну на Донбасі, здатність української армії відповідати. Для Путіна виглядає дуже вдалим зараз час, щоб напасти. Відчуває себе впливовим гравцем на міжнародній арені, на рівні з Байденом, що додає впевненості.
Путін обґрунтовує для росіян, чому напад на Україну має відбутися
Четверта причина – слід подивитися на його непрямі погрози, що він та його прислужники говорять про Україну. Він дедалі більш відкрито відкидає право України на незалежність та суверенність. Говорить, що це не справжня країна, що українців не існує як окремої нації, що немає української мови, а історично українські землі начебто належать Росії. Він дає обґрунтування росіянам, чому напад має відбутися.
П’ята причина, на його думку, в самій Україні. Він біситься, бо Зеленський не здає Україну як він розраховував. Жоден український керівник не йде на його вимоги здати український суверенітет. Два роки тому, коли Зеленський прийшов до влади, казав, що збирається домовитися з Путіним, щоб перестали стріляти і так далі. Виявилось, все не так, Зеленський і його команда не здають суверенітет. Президент України на очах став прихильником НАТО, уся його риторика діаметрально змінилася. Він не перестає говорити, що Україні потрібен вступ в Альянс. Приїздить у Вашингтон і повторює “НАТО, НАТО, НАТО”. Також Путін бачить ріст підтримки ідеї вступу серед українців. Зараз 58 відсотків підтримують. Тому розуміє, що пора вирішувати, бо підтримка вступу тільки ростиме.
Ці п’ять факторів грають на користь того, що агресія можлива. Путін зважує плюси та мінуси від вторгнення.
Путін усвідомлює, що може напасти на Україну і немає нікого, хто може його зупинити
Він може не піти на повноцінне масштабне вторгнення, якщо вважатиме, що не отримає те, що хоче, через кібератаки та інші гібридні дії. Якщо внаслідок цих гібридних акцій, вважатиме, що йому не потрібна повноцінна агресія, то не нападатиме. Але усвідомлює, що може це зробити і немає нікого, хто здатен його зупинити.
На противагу до ультиматумів Кремля, Альянс може посилити країни східного флангу НАТО, які межують з Росією, збільшити допомогу Україні, і розглянути прийняття Фінляндії і Швеції. Путін добивається протилежного від бажаного?
Так, на фоні можливої російської агресії і стягування військ до українських кордонів, НАТО справді посилює східний фланг і заговорило про можливу перспективу вступу Фінляндії та Швеції. Альянс усвідомив, що він не має достатньо військ у країнах Балтії, Польщі та Румунії, а слід мати. Це було помилкою не відправити туди війська перед тижнем дипломатії. Тоді б Захід зробив добру справу і відправив чіткий сигнал Росії, що вона не має права втручатися у справи Альянсу.
Збільшення армії НАТО у східних членах Альянсу і військової допомоги Україні замало, щоб змінити думку Путіна, якщо вирішить напасти
Іронія в тому, що внаслідок російської ескалації, Путін доб’ється збільшення військ НАТО у Східній Європі, а також, що з часом нові члени приєднаються до Альянсу, а Штати дадуть Україні більше оборонної зброї і матеріалів. Проте всієї цієї армії і допомоги замало, щоб змінити думку Путіна, якщо вирішить напасти.
Чи може відключення Росії від SWIFT зупинити Путіна, якщо прийме рішення про напад?
Ні, звісно, це не зупинить його. Більше того, відключення від SWIFT насправді серйозно не розглядають (США і ЄС більше не розглядають відключення Росії від міжнародної платіжної системи SWIFT у разі посилення агресії проти України, про це у понеділок, 17 січня, написало німецьке видання Handelsblatt з посиланням на урядові джерела. Gazeta.ua). Це дорого і доволі складно зробити технічно. Наскільки мені відомо, такий крок навіть досі не внесли в список потенційного нового санкційного пакету США.
У Вашингтоні вважають, що це сильно зашкодить російській економіці, проте Росія може собі дозволити, щоб її відключили, і витримає це. У них є гроші, щоб це пережити певний час, зважаючи на резерви.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росію таки можуть відключити від SWIFT
У Вашингтоні не розраховують, що Москва наважиться на масштабне вторгнення
Насправді, попри всі слова у Вашингтоні не розраховують, що Москва наважиться на масштабне вторгнення, що найгірше, що може статися, це захоплення Маріуполя, чи каналу, який подавав колись воду у Крим тощо. Не знаємо, які військові цілі поставив Путін. Проте вірогідність, що Росія спробує окупувати третину України, невелика. На більшості території країни, їх очікує масивне протистояння і партизанський рух, у більшості регіонів вони не мають підтримки і їх війська не вітатимуть, тож масштабна окупація буде надзвичайно затратною щодо грошей та людських ресурсів.
Наскільки ефективними є санкції для стримування Росії?
Російський режим не любить санкцій. Проте наразі вони на рівні двох-трьох балів із десяти можливих. Зараз санкції забирають 2-3% російського ВВП на рік. Вони шкодять, але не можуть серйозно вдарити по економіці, і не змінюють рішень Путіна. Але слід розуміти, що це не найпотужніші санкції, які Захід міг вести.
Санкції проти Росії працюють тільки в тандемі з військовою допомогою Україні
Російське керівництво їх не любить і хотіло б, щоб їх відмінили. Санкції працюють тільки в тандемі з військовою допомогою Україні. По мірі зростання загроз від Росії, США мають і надають Україні дедалі більше оборонного озброєння. Це чудово, але навіть цієї допомоги наразі замало. Потрібно більше. Також слід посилати більше військ у країни Балтії, Польщу, Румунію. Давати туди більше озброєнь. Щоб Росія бачила, що існує сила, яка може їй відповісти у військовому сенсі, якщо щось задумає проти східних членів Альянсу. Це слід було зробити навіть раніше.
Спікер Путіна Дмитро Пєсков сказав, що персональні санкції проти самого Путіна, ключових міністрів, та їх найближчих родичів означатимуть розрив дипломатичних відносин з США. Чи це означає, що Вашингтон знайшов болюче місце російського режиму?
Зі сторони Пєскова, це була доволі очікувана відповідь. Російський режим не хоче більше жодних санкцій. Насправді Кремль боїться розриву відносин з США. Введення санкцій проти самого Путіна та його родини і розрив відносин між Америкою і Росією цілком можливий у разі російського нападу.
Російські політологи кажуть, що Путін, його рідні та оточення тримають у західних банках трильйон доларів, записаних на третіх осіб і підставні компанії. Наскільки США можуть заморозити ці активи?
Мені не відомо нічого про цей трильйон, але, гадаю, ті, хто визначають американську політику, враховують всі можливості. У Вашингтоні хочуть знати, як можна вплинути на Путіна, на його рішення, як його можна зупинити. Тому всі опції на столі. У Вашингтоні розглядають всі інструменти проти цієї агресивної авторитарної клептократії, яка загрожує Європі. Вони прекрасно знають, кому належать активи, записані на третіх осіб, як заморозити рахунки в Америці та країнах-союзниках. І зацікавлені зробити це, якщо допоможе зупинити війну в Європі. Тому не буду здивована, якщо справді знайдуть російські гроші та заморозять їх.
Реакції Пєскова означає, що Путін боїться стати нелегітимним в очах світових лідерів на зразок того, яким після виборів 2020 року став самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко?
Не думаю, що Путіна турбує, чи вважають його легітимним західні лідери, або як його сприймають. Його головна ціль – залишатися при владі та зберегти своє майно. Також його мета – залишитися в очах росіян великим лідером, якого запишуть у російські підручники історії. Його більше хвилює, як сприйматимуть всередині Росії, ніж за її межами. Не думаю, що для нього міжнародне визнання настільки важливе, як для Лукашенка.
Путін більш кмітливий гравець, ніж Лукашенко. Він керує Росією з 1999 року і знає, що йому зійшло з рук те що порушував правила гри всередині країни та за її межами – окупував частини Грузії та України, отруює і вбиває своїх критиків. Ніхто не здатен його зупинити. Тому Путіна мало хвилює, що про нього думають західні лідери. Він гравець значно більших масштабів, ніж Лукашенко, на якого, в принципі, світ може не зважати.
Путін ставить виклик світовому порядку. Він хоче переписати архітектуру європейської безпеки. Те, що він робить, стосується не тільки України. Ось чому, це так лякає Америку.
Американці захоплюються Європою як музеєм за її архітектуру, мозаїку культур, мов і витоки західного світу. Для американців Європа – прекрасне місце, куди хочеться подорожувати як турист. І вона знову опинилася перед великою загрозою знищення. Говоримо про потенційну нову світову війну, якщо все валитиметься з рук і розвиватиметься за найгіршим сценарієм. Ось чому цей конфлікт такий серйозний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія заперечила евакуацію своїх дипломатів з України
Як найбільш вірогідно може завершитися ця криза, чи не видно завершення в найближчому майбутньому?
Це залежить, як визначати саме поняття криза. Не думаю, що вона завершиться в зримому майбутньому. Це ж політика російського ревізіонізму, яка стосується не лише відносин Росії і України. Путін хоче переписати правила світового порядку. Він незадоволений українським суверенітетом. Також в нього в голові є ідея-фікс відтворити в якійсь формі СРСР. Заради цього не тільки нападав на Грузію та Україну, але також втручався у вибори в США та країнах Європи, проводив хакерські атаки тощо. Тож навіть, якщо вийдемо за межі теперішньої загрози російського нападу, і Путін віддасть наказ російським військам відійти на бази, його амбіції залишаться.
Загроза для Європи і світу існуватиме так довго, як буде жити сам Путін
Загроза для Європи і світу існуватиме так довго, як буде жити сам Путін. Можливо навіть так довго, як існуватиме режим, який він створив, тому що його не задовільняє теперішній стан речей. Він продовжить тиснути далі, доки буде при владі, доки житиме. Доти Україна, Європа, світ будуть у небезпеці.
Навіть більше. Небезпека зростає і зараз вона найвища за останні роки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Директор ЦРУ таємно відвідав Україну – ЗМІ
Проте радше вірогідна не масштабна агресія, а гібридні методи війни або нова невелика атака на Україну?
Ризик нападу дуже великий, але не знаємо, що саме збирається зробити Путін. Не можемо залізти в його голову, але підозрюємо, що зважує всі “за” і “проти”, можливі здобутки і втрати від кожного сценарію. Із цієї точки зору, він наважиться напасти, якщо йому буде здаватися, що здобутки будуть переважати витрати. Тож наша ціль, України і Америки, показати, що втрати будуть дуже високими.
Також важливо, що йому будуть радити наближені радники. Думаю, там щонайменше три крила. Перші, умовні яструби, це військові, які хочуть війни, і бажано масштабної. Далі більш помірковані дипломати і олігархи, які говорять про втрати. Військові кажуть Путіну не зважати на дипломатів і олігархів. Залежно від того, кого він більше буде слухати, чиї аргументи будуть здаватися більш слушними, побачимо, чи обійдеться Росія кібератаками і подібними актами агресії, чи поселить бойові дії, чи утворить нову лінію фронту, чи завдасть ракетних ударів по стратегічним об’єктам і Києву.
Якщо Путін думає, що може досягти своїх цілей без військової агресії, то спершу спробує так. Якщо конвенційна війна чи бомбардування стануть останнім аргументом, який в нього буде, то може задіяти його.