Токсичні стосунки можна розірвати навіть якщо жертва аб’юзу знаходиться в безвиході впевнена письменниця Дара Корній. В інтерв’ю журналу Країна вона розповіла про дві книги, як допомогли їй вийти з нездорових стосунків.
“Роман Стівена Кінга “Роза Марена” вчасно потрапив мені до рук. Він круто змінив моє життя. Після його прочитання я утвердилася в тому, що чиню зі своїм життям правильно. Кардинальні зміни у моєму випадку, як і у випадку головної героїні з “Рози Марени” – це почати все спочатку. Звісно, не “Роза Марена” не була причиною тих перемін, але добрячим штурханцем таки стала.
Є подружжя, напоказ щасливе, де він і вона начебто по-справжньому кохають одне одного. Вірна любляча дружина, домогосподарка Роуз, і відданий родині чоловік-поліцейський Норман живуть в ідилії, зрештою так вважають оточуючі чи вдають, що так вважають. Хата повна чаша, усе як в людей, але… Для дружини це не нормальне життя, це пекло. 14 років шлюбу. І всі ці 14 років “коханий” чоловік психічно, фізично та сексуально мордує жінку, б’є її та ґвалтує. Роуз через побої не раз потрапляє з переломами та каліцтвами в лікарню, втрачає ненароджену дитину. Вона перебуває в стані загнаного звіра, який не має права навіть дихати без дозволу чоловіка, бо “коханий” із садистським задоволенням контролює кожен її крок. І все ж, навіть такі загнані та зацьковані можуть спробувати звільнитися. І Роуз тікає від насильника. Вона “загублюється” в чужому місті та починає нове життя.
Але такий деспот як Норман не може змиритися з втечею дружини. Він маніакально її шукає для того, щоб “серйозно поговорити”, і зрозуміло, що нічим хорошим це для Роуз не закінчиться. І Норман таки знаходить жінку, тому що він поліцейський і тому що він одержимий помстою. Однак цього разу приречена і загнана в глухий кут жертва вирішує дати відсіч, віднайшовши сили для опору в собі. Роуз у цій боротьбі допомагає чарівна картина. Більшості жінок, які опиняються в схожій ситуації, не так щастить. У них немає чарівної картини чи чарівної феї-помічниці. Але картину завжди може замінити щось інше.
У моєму випадку то була ще одна книжка – “Жінки, що біжать з вовками Архетип Дикої жінки у міфах та легендах” Клариси Пінколи Естес.
Вперше я її прочитала російською в далекому 2009 році. Я переживала болісне розлучення і мене в психологічному плані гойдало, як того, хто не зносить хитавиці й змушений перебувати під час шторму на кораблі. На моїй тодішній роботі хтось зі випадково забув цю книжку. Я розгорнула її, бо назва зачепила, та прочитала перше, що впало в очі – слова: “Дозволь поганому померти”. Мене заціпило. Я перегорнула пару сторінок і ось я вже читаю: “Усвідомивши свій біль, жінка може почати використовувати його, щоб навчитися бути сильнішою та стати мудрою жінкою”.
Найбільша розкіш і найнеобхідніше для саморозвитку теж це дозволити собі бути собою. Важливо не блокувати вроджені таланти. Менше думати про те, що скаже чи подумає про тебе оточення
Книжка була побудована на метафорах, казках та легендах. Аналізуючи популярні казки авторка мудро їх пояснювала через психологію світосприйняття світу та явищ. І це не голівудське “прочитання”, де усі гострі та відверто неприємні моменти відомої з дитинства казки спрощенні та вбрані в привабливі шати, а гострі кути округлено. Це прочитання відверте, глибоко автентичне. Я на сторінках книжки і реготала до сліз, і ридала гірко, пізнаючи себе в описах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Не йти на компроміси” – Карпа поділилася секретом щасливого подружнього життя
Я утвердилася в думці, що вірно все зробила, коли розлучилася. Токсичні стосунки мене заледве не знищили. Тому що найбільша розкіш і найнеобхідніше для саморозвитку теж це дозволити собі бути собою. Важливо не блокувати вроджені таланти. Менше думати про те, що скаже чи подумає про тебе оточення. Ця книга для жінок і про жіночність, але без дурнуватих порад бути скромною та поступливою, служити-прислужувати комусь там (чоловікові, дітям, суспільству). Вона про пізнання себе. Про те, що кожна жінка то величний Всесвіт. І коли вона це зрозуміє, прийме себе такою, якої її створила матінка природа, все довкола зміниться, насамперед у її голові. Ця книжка допомогла мені змінитися. І після тих змін я собі врешті почала подобатися”, – поділилася письменниця.
Інтерв’ю з Дарою Корній читайте в журналі Країна.
Хто живе в шлюбі, менше схильні до ризику старечого слабоумства.
У розлучених людей шанси на зниження розумових здібностей у понад двічі вищі, ніж в одружених, пише WebMD.
У розлучених чоловіків імовірність розвитку деменції у 2,6 раза вища, ніж в одружених. У розлучених жінок ризик на 30% вищий, ніж у заміжніх.