Стаття в The Economist
Оксана каже, що вона призупинила своє життя. Два роки тому Covid-19 забрав її маму та чоловіка. Російська артилерія цієї весни забрала її батька і старшого сина.
“Я занурилась у свою роботу”, – каже вона, 480 метрів під околицею Тернівки, міста на сході України.
Білки її очей світяться в навколишній темряві. Повернувшись у Бахмут, місце одних із найжорстокіших боїв війни, 49-річна Оксана працювала вчителем танців у школі-інтернаті. Сьогодні, коли її колишній будинок і рідне місто зруйновані, її школа закрита, а її найближчі родичі мертві, вона працює шахтарем.
Після вторгнення росіян у лютому 2022 року Оксана втекла до Польщі, де працювала посудомийкою та кухарем у ресторані. Але вона сумувала за Україною. Друзі сказали їй, що шахти в Тернівці шукають нових працівників, і вона записалася. За словами Оксани, її нова робота оплачується краще, ніж інші, і пропонує хорошу пенсію. Робота також допомагає їй блокувати спогади, каже вона, відпочиваючи від копання вугілля: “Я хочу все забути”.
4,8 млн українців втратили роботу майже за одну ніч під час нападу Росії. Рівень безробіття знизився до 18,4% у жовтні цього року з понад 30% навесні 2022 року, але залишається значно вищим за довоєнний рівень
Війна перевернула життя незліченної кількості українців, та перевернула ринок праці країни. Близько 4,8 млн людей втратили роботу майже за одну ніч під час нападу Росії. За оцінками, рівень безробіття знизився до 18,4% у жовтні цього року з понад 30% навесні 2022 року, але залишається значно вищим за довоєнний рівень.
Згідно з опитуванням, 17% українських робітників змінили професію з початку війни. Сотні тисяч були мобілізовані. За оцінками американських чиновників, у війні загинуло щонайменше 70 тис. українських військових і ще близько 120 тис. поранені. Оскільки українців призивають все більше, зростає попит на працівників у секторах, де традиційно домінують чоловіки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні
Війна та окупація унеможливили збір якісних даних. Але є ознаки, що жінки дедалі більше керують економікою України. З 36 тис. малих і середніх компаній, зареєстрованих в Україні цього року, 51% керують жінки, каже міністр економіки країни Юлія Свириденко. Більше жінок починає працювати в промисловості, будівництві та гірничодобувній промисловості.
“Ми побачимо це в більших масштабах, коли почнемо реконструкцію”, каже вона.
У найближчі роки Україні знадобиться ціла армія лікарів і психологів
У найближчі роки Україні знадобиться ціла армія лікарів і психологів, щоб піклуватися про своїх ветеранів війни, включно з тисячами солдатів з ампутаціями і травмами. Багато, якщо не більшість тих, хто доглядає, будуть жінками. Енергетичний, транспортний та оборонний сектори, які, як очікується, відіграватимуть надзвичайно важливу роль в економіці після війни, також неминуче залучатимуть більше жінок-працівниць.
На гірничому комплексі під Тернівкою до армії призвали 600 чоловіків, приблизно десяту частину від загальної чисельності, каже директор Дмитро Забєлін. Аби заповнити нестачу, найняли близько 300 жінок. На шахті до війни були жінки, але жодна не працювала під землею. Більше 100 нових працівників зараз роблять саме це. Оксана керує та обслуговує стрічковий конвеєр, який транспортує вугілля на поверхню. Інші жінки працюють інспекторами з охорони праці та електриками. Все більше приходить нових. Олена, чий чоловік, колишній шахтар, командує ротою під Луганськом, вчиться керувати потягами, що з’єднують ділянки шахти. Анна, якій недавно виповнилося 18 років, доглядатиме за клітками, в яких перевозять шахтарів між рівнями. Тернівка знаходиться значно позаду лінії фронту, але цей район уражений російськими крилатими ракетами.
“Це дуже страшно. Але поки я під землею, я цього не чую”, – каже Анна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний б’є на сполох: як змінюється підтримка України
Видобуток вугілля – небезпечна, тяжка робота. Війна зробила її ще важчою. Під час відключень електрики, спричинених російськими атаками на українську енергетичну інфраструктуру минулої зими, тернівським шахтарям довелося пройти 7 км, а потім піднятися на 680 метрів за допомогою евакуаційних драбин, щоб вийти на поверхню. Завдяки новим генераторам шахти тепер можуть підтримувати роботу ліфтів достатньо довго, щоб забезпечити легший вихід.
Україна має куди рухатись, коли йдеться про гендерну рівність. Рівень зайнятості жінок впав з 54% у 1990 році до 48% напередодні вторгнення. Жінки надмірно представлені у сфері освіти, домашньої роботи, туризму – професії, у яких зарплата, як правило, низька. Гендерний розрив в оплаті праці скоротився з 26% сім років тому до 18,6% сьогодні, але залишається значно вищим за середній показник по ЄС – 12,7% у 2021 році. Аж до 2017 року, коли він був остаточно скасований, закон радянських часів забороняв жінкам претендувати на 450 професій, починаючи від водія вантажівки, закінчуючи зварювальником. Наступного року Україна дала право жінкам служити у збройних силах – такі ж, як і чоловікам-військовим. Зараз у ЗСУ служать 43 тис. жінок, зокрема 5 тис. – на бойових посадах. Але стереотипи зберігаються.
“Жінки повинні реалізовувати свої амбіції в інших сферах. Жінка берегиня дому та родини”, – каже Забєлін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Московський мехінізм” та об’єднання республіканців з демократами: Карпентер про те, чого чекати Україні
Але він визнає, що у шахти не буде іншого вибору, як найняти їх більше. Багато чоловіків ніколи не повернуться з фронту. Україні доведеться утримувати велику армію ветеранів після закінчення війни.
“Наш сусід нікуди не дінеться”, каже він, маючи на увазі Росію.
Оксана сумує за колишнім життям і колишньою роботою, але покидати нову не збирається. Вона звикла до шуму, темряви, пилу та довгих спусків під землю.
“Вже не так страшно, як війна”, – говорить.
Переклад Gazeta.ua