19 березня українська письменниця Ліна Костенко відзначає свій день народження. Їй виповнюється 94 роки.
Ліна Костенко родом з міста Ржищів, що на Київщині. Народилася у вчительській родині Василя та Зінаїди Костенків. Батько був поліглотом, який самотужки вивчив 12 мов. Завдяки своїй ерудиції він викладав ледве не всі предмети в школі.
Перший вірш Ліни опублікували у 1946 році в дитячій газеті “Зірка”. А за рік до цього юна поетеса із рук у руки віддала рукописну збірку своїх поезій Павлу Тичині, який відвідав її школу.
Ліна спершу хотіла стати вчителем, як її батьки. Вступила до Київського педагогічного інституту. Але потяг до поезії переважив. Талановита дівчина вступила до Літературного інституту в Москві.
Вже довгі роки її творчість вивчають у школах. Її всюди цитують, зокрема у соцмережах. Нею захоплюються, хоча сама Ліна не любить надмірної уваги та лестощів.
Gazeta.ua розповідає сім цікавих фактів про Ліну Костенко, які, можливо, ви й не здогадувались.
Мріяла стати льотчицею
“Одного разу взяла мамину парасольку, відірвала з неї чорну тканину, а на каркас натягнула простирадло. Так намагалась відтворити парашут, який бачила в небі. І збиралась відтворити політ із парашутом, стрибнувши з горища! Розчарування було неминучим, та ще й забилась сильно. Але силу волі вже в дитинстві мала залізну не зронила ні сльозинки, стерпіла біль”, – ділилась спогадами з дитинства Ліна Костенко.
Тавро дочки “ворога народу”
У Ліни Костенко було тавро дочки “ворога народу”. У 1936 році її батька засудили на 10 років концтаборів. Є цікава легенда: коли до оселі Костенків нагрянули НКВД-исти й веліли показати, де в хаті захована зброя, то пан Василь вказав рукою на колиску: “Отам!”. В ліжечку спала маленька Ліна. Після проголошення вироку Василь Костенко сказав суддям: “Вашим червоним прапором тільки биків лякати”. Ця безстрашність та справжня людська гідність згодом передалися і його дочці.
Твори Ліни Костенко забороняли друкувати 16 років
Нетерпимість до несправедливості, відчуття власної гідності та непохитний характер спонукали Ліну Костенко стати активною учасницею руху шістдесятників, які боролися за збереження української мови, культури, спонукали відроджувати національну свідомість.
У 1965 році поетеса разом із кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала зробити публічними розгляди судових справ.
Після відкритого листа Ліни Костенко в газету “Літературна Україна” на захист В’ячеслава Чорновола в 1968 році ім’я поетеси більше не згадували в пресі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ліні Костенко ‒ 94: цитати, які перевертають свідомість
Згодом за підтримку українських дисидентів твори Ліни Костенко заборонили друкувати. Довгих 16 років поетеса була змушена писати “в шухляду”. Наприклад, відомий сьогодні роман у віршах “Маруся Чурай” був написаний саме в цей період. Він принесе поетесі світове визнання й найвищу літературну премію України Шевченківську.
“Політичної біжутерії не ношу”
Цей вислів Ліни Костенко став відомим, коли вона відмовилась від звання Героя України. Це не єдиний випадок, коли письменниця відмовлялась від нагород.
“Мене попросили передати Ліні медаль Світового конгресу українців, яку привезли з Канади. Але що тут почалось, коли я після довгої передмови спробував вручити Ліні нагороду під час урочистого вечора. Вона з усієї сили жбурнула її в далекий кут та грізно до мене промовила: “Я не хочу цієї медалі! Навіщо вона мені?” Я теж розлютився не на жарт. Кажу: “Якби в мене зараз у руці був пістолет я б стрельнув і в тебе, і в Миколу Жулинського, і в посла України в Італії Анатолія Орла!”. Слава богу, того вечора все скінчилося миром і ніхто не постраждав ні фізично, ні морально”, – розповідав за життя поет Іван Драч “Освіторія.Медіа”.
Світ поділяється на чуму та на її жертв, і мій вибір не стати на бік чуми
Але влітку 2022 року посол Франції в Україні Етьєн де Понсен нагородив Ліну Костенко орденом Почесного легіону в Києві. Від цієї нагороди не відмовилась, але присвятила її всім українським воїнам зі словами: “Вони наш найпотужніший легіон”.
“Коли мене звинувачували в антирадянській творчості та викликали на розправу, я їм просто процитувала Камю (Альбер Камю – французький романіст, філософ, публіцист: ред. – Gazeta.ua ) що світ поділяється на чуму та на її жертв, і мій вибір не стати на бік чуми. Це взагалі був девіз шістдесятників не стати на бік чуми, а тепер це вже альтернатива для всього людства, тому що вібріони чуми нікуди не зникли, як і передбачав Камю, і ці вібріони росли, наливалися люттю і зараз обрушилися на Україну у формі найпотворнішої війни.
Писала кіносценарії
Один із них “Перевірте свої годинники” екранізували. Фільм розповідає про українських поетів, які загинули під час Другої світової війни. Стрічку зафільмували в 1964 році, але переробок сценарію було так багато, що Ліна Василівна зрештою відмовилася від авторства.
Їздила до Чорнобиля потай від доньки
З 1991 року Ліна Василівна брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. Як і всі науковці, які їздили до Чорнобиля, Ліна Василівна доволі частими поїздками підривала своє здоров’я. Донька Ліни Костенко, Оксана Пахльовська, була дуже незадоволена поїздками матері. Тому Ліна Костенко час від часу влаштовувала “таємні” виїзди до Чорнобиля. Не хотіла засмучувати доньку.
“Ні, це моя добровільна еміграція.! Я їжджу в Чорнобиль набратися сил. І, правду кажучи, не відмовляюся від усього того, чим пригощають місцеві. І пироги з ягодами їм, і воду з криниці п’ю… Хоча повторювати цього, мабуть, не варто, особливо молодим людям”, – наголосила Ліна Костенко.
Початок повномасштабної війни зустріла в Києві
Ліна Костенко мешкає у знаменитому 13-поверховому будинку, який ще називають “письменницьким”. Він у формі розгорнутої книги. 40 років тому у цій будівлі жили виключно письменники, а збудували його ще на початку 80-х років ХХ століття на кошти літературного фонду. Коли під Києвом тривали запеклі бої, Ліна Василівна продовжувала у ньому творити.
Мені оці бомби о 4 ранку звичні. З мого дитинства. А тепер, знову почула ті самі бомби, тільки страшніші. Мушу вам сказати, що я не злякалась
“Уявіть собі, я писала. Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. Мені оці бомби о 4 ранку звичні. З мого дитинства. А тепер, знову почула ті самі бомби, тільки страшніші. Мушу вам сказати, що я не злякалась. Я ні разу не пішла в укриття. Воно гуде я думаю, ну добре, уб’є то уб’є. В укриття не пішла і весь час писала. Перший місяць, правда не дуже писалося. Перший місяць весь час слідкувала за кожним кроком, нюансом цієї війни, а потім взяла себе в руки і почала писати, писати і все. А інші люди, кожен у своїй професії робить своє.
У 2024 році Ліна Костенко дописує історичний роман. Каже, українцям варто очікувати прем’єри не однієї книги, а кількох одразу.
“Я ж цей час не втрачаю. Зараз буде кілька книжок. От власне, книжка прози велика і книжка віршів. І книжка осмислень, що сталося”, – зазначила Ліна Костенко.
Зараз Ліна Костенко усамітнена по-письменницьки. Онука поетеси Ярослава Барб’єрі каже, до спілкування із собою поетеса допускає лише найближчих людей, а весь вільний час присвячує творчості.
Gazeta.ua пропонує послухати п’ять найкращих пісень на вірші поетеси Ліни Костенко.
Зокрема, пісня гурту BRUTTO – “Вечірнє сонце” на слова Ліни Костенко стала першим україномовним твором білоруського рок-гурту BRUTTO. Також співачка Джамала випустила пісню “Неандертальці” на слова Ліни Костенко 2015 року. Композиція ввійшла до третього студійного альбому виконавиці – “Подих”.