Світове визнання Голодомору геноцидом проти української нації позбавить Кремль можливості поширювати міфи на міжнародній арені та вбереже світ від повторення подібних злочинів, говорить голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду Музею Голодомору Іван ВАСЮНИК, 62 роки.
Це комплексна робота. Її веде Міністерство закордонних справ на рівні держави й дипломатичних установ. Світовий конгрес українців має цю тему як ключову у своїй діяльності. Важлива також діяльність Національного музею він організовує виставки, інформаційні та просвітницькі проєкти.
Нещодавно в Москві зірвали показ фільму Аґнешки Голланд “Ціна правди” про події 19321933 років в Україні. Чому Кремль боїться теми Голодомору?
Росія проголосила себе правонаступницею СРСР. Вона не засудила злочинів комуністичного режиму і не заборонила Компартію. Навпаки закрила архіви, що містять докази злочинів, реставрує культ Сталіна і продовжує переслідувати тих, хто говорить правду. Зокрема, правозахисний центр “Меморіал”. Сфабрикували справу і ув’язнили на 13 років Юрія Дмітрієва, дослідника місць масових поховань жертв політичних репресій у Сандармоху. Портрети організаторів та ідеологів трагедії досі висять на стінах у кремлівських кабінетах. Тому російська влада боїться теми Голодомору і протидіє визнанню факту геноциду українців іншими державами.
Письменниця Оксана Забужко якось сказала: “Голодомор це війна на знищення, яка планомірно провадилася проти України. Маємо говорити про її антропологічні, демографічні й цивілізаційні наслідки. Вона впливає на нас досі. Тільки коли суспільство усвідомить це, зможемо вилікуватися як нація і мати майбутнє, про яке мріємо”. Чи почали люди розуміти суть трагедії та її наслідки?
За три роки роботи фонду Музею Голодомору нам вдалося заручитися підтримкою суспільства стосовно партнерства держави та громадян при створенні Музею Голодомору. Українці своїми пожертвами допомагають створювати експозиції. Це означає, що ця тема не забута.
Люди почали розуміти суть трагедії та її наслідки. Понад 90 відсотків українців вважають Голодомор геноцидом, про що свідчить наше з агенцією “Постмен” торішнє соціологічне дослідження. Якщо порівнювати з цифрами 30-річної давнини, бачимо значний поступ. Великий вплив мали видані за цей час наукові праці. Але бракує художньої літератури на тему Голодомору, мистецьких рефлексій, продуктів для ширшої аудиторії, а не лише для вчених.
Фонд запустив програму “Зерна правди”, що залучає мільйони українців як благодійників до творення експозиції. Які результати роботи платформи за рік?
Принцип програми благодійник робить публічним ім’я людини, яка у 19321933 роках стала жертвою геноциду. Це справжні імена 800 тисяч людей, зафіксованих у мартирологу Голодомору. Їх опублікували в “Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 19321933”. Кожне ім’я зернина символ хліба, життя, а тепер і правди. Що більше пожертв, то більше буде оприлюднено імен загиблих.
Коли телеведуча Наталка Діденко зробила внесок і відкрила ім’я жертви геноциду 35-річної Явдохи Гамалій із Київщини, наступного дня їй написав чоловік. Явдоха була рідною сестрою його прабаби, яка вижила. Такі історії безцінні, і вони посилюють роль платформи.
Понад 30 лідерів думок і громадських діячів стали амбасадорами та закликали однодумців долучитися до збору коштів. Це письменники Сергій Жадан і Юрій Андрухович, режисер Олег Сенцов, блогери Катя Бльостка і Данило Гайдамаха, акторка Ірма Вітовська. Одна з найбільш об’єднавчих на платформі “Зерна правди” кампанія глави Української греко-католицької церкви Святослава Шевчука. Завдяки їй до проєкту долучилися понад 50 тисяч парафіян з усієї України. Люди гуртуються для великої справи. І цей масштаб вражає.
Восьмий рік триває війна, додалася пандемія. Чи не боялися, що в такий непростий час люди не можуть підтримувати спорудження музею?
Вони підтримують внесками роботу над експозицією Музею Голодомору, а не будівництво. Його фінансує держава з бюджету. Президент Володимир Зеленський проголосив цей проєкт пріоритетним. Фонд залучає кошти для майбутнього наповнення установи.
Пам’ять для людей важлива за будь-яких умов. Кожне покоління має свої труднощі економічні, політичні, соціальні. Ніколи не буває ідеального, безхмарного часу. Останні два роки нелегкі для нас. Але це виклик. Попри цю турбулентність, тисячі благодійників підтримали проєкт.