Художниця Олександра Екстер народилася 18 січня 1882-го у Білостоку на північному сході Польщі. За кілька років її батька чиновника Олександра Григорович перевели працювати у Київ і сім’я переїхали з ним.
Олександра Григорович закінчила Київську гімназію святої Ольги і 1899-го отримала свідоцтво про звання домашньої вчительки. У 1901-1903 роках навчалася у Київському художньому училищі.
Тоді ж з Парижа до Києва прибув художник Сергій Ястребцов. Мав виконати волю покійного батька і закінчити юридичний факультет. Відвідував і заняття в художньому училищі. Як учень паризьких майстрів, робив це зверхньо. Дружив в училищі тільки з Олександрою Григорович. Відкрив для неї тодішніх французьких поетів та художників. Переконав, що найцікавіші художні школи розвиваються у Парижі.
Саме Сергій Ястребцов знайомить Олександру Григорович з чиновником Київського окружного суду Миколою Екстером. Той закохується у художницю. Наприкінці 1905-го пара вінчається.
Завдяки чоловіку Олександра Екстер потрапляє у коло впливових дворянських родин Києва. Найбільше зближується з Наталією Давидовою із давнього роду Гудим-Левковичів. Жінка захоплюється народним мистецтвом і утримує у родовому маєтку Давидових у Вербівці біля Черкас майстерню вишивальниць. Олександра Екстер багато часу проводить там. Долучається збору старовинних зразків вишивки і ткацтва по околицях. На основі знахідок розробляють варіації та поєднують із сучасними формами. Використовують для оздоблення подушок, сумок та поясів.
Давидова і Екстер беруть участь у організації виставки народних промислів у Києві. Входять до колективу, який працює над розділом “Вишивка”. На підготовку витрачають майже рік.
“Останнім часом місцеві візерунки витісняються і в багатьох місцях їх уже замінили орнаменти, запозичені з друкованих альбомів, додатків до дешевих журналів, премій до мила, – йшлося у вказівках музейників. – Нас цікавлять лише старі, самобутні вишивки на сорочках, рушниках, хустках їх ще можна знайти у скринях у старих людей. Збирати такі зразки не важко: за невелику поштучну плату або в обмін на цукерки і пряники, селянські діти, а то й дорослі, зберуть їх скільки завгодно”.
Для виставки Олександру Екстер просять відтворити інтер’єр хати заможного українця XVIII століття. Роботу визнають дуже реалістичною мисники, зброя, меблі, посуд. На одній із стін авторка робить експозицію килимів, писанок та вишивки. У ній всі зони дуже органічно поєднані.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Національний музей продаватиме NFT-колекцію українського мистецтва
Тоді ж Олександра Екстер захоплюється керамікою майстрів із села Дибинці тепер Обухівський район на Київщині. Мотиви тамтешніх гончарів використовує у своїх творах. Виробами користується протягом подальшого життя у Києві та Парижі.
Після виставки створюють Київське кустарне товариство. До нього входить і Олександра Екстер, Наталя Давидова очолює. Товариство підтримує утворення центрів виробництва і допомагає збувати продукцію по містах Російської імперії, у Європі та США.
Художниця Олександра Екстер писала пейзажі і натюрморти у стилі кубізм та футуризм. Використовувала традиційні українські мотиви. Її картину “Венеція” на аукціоні у Лондоні 2009 року продали за $1,7 млн. Стала найдорожчою роботою художниці. Протягом 2000-х більш ніж за $1 млн на аукціонах продали іще картини Екстер “Пікнік на пляжі”, “Жінка з птахами”, “Пуристська композиція”
Більше про Олександру Екстер читайте в журналі “Країна” за 20 січня 2022 року.
Передплатити можна ТУТ.
Сучасна українська мода любить повернення до українських мотивів. Це відповідає нашій світонастанові. Ми близькі з природою, відкриті до спілкування. Віддаємо перевагу свободі, яка дуже часто є анархією. Про це розповіла філософиня, професорка університету Шевченка Наталія Кривда у програмі “БОЧКА. Розмова по-українськи” на YouТube-каналі Gazeta.ua.
За її словами, є три епохи, які мають для українців величезне значення. Відтак на перетині києворуської, барокової й авангардної традицій народжується українська стилістика.