Вистава “Золоті дівчата” викликатиме і сміх, і сльози
17 січня в Київському драматичному театрі на Подолі заплановано прем’єру вистави “Золоті дівчата” американського драматурга Айвона Менчелла. Пишеться, що її жанр “світла комедія в темних тонах”. Режисер-постановник Ігор Матіїв
Це п’єса про трьох жінок, яким за 50. Дві з них овдовіли, а третя розлучилася. Разом тріо потраплятиме в безліч різноманітних ситуацій, а також продукуватиме масу кумедних теревенів, які й веселитимуть глядачів.
Людина має дві іпостасі
Головний виклик як сприйме виставу обтяжений воєнними клопотами та нескінченними тривогами український глядач.
Вистава про те, як люди справляються зі смертю близьких, під час війни здається мені більш ніж актуальною, каже режисер-постановник Ігор Матіїв. Те, що це комедія, бачиться швидше плюсом, адже смішною є не ситуація, а те, як персонажі реагують на неї. І ще, судячи із запиту публіки, легкий жанр це саме те, що потрібно нам у цей нелегкий час. Особливістю вистави є жанр лірична комедія. Постановка викликатиме не тільки сміх, а й сльози.
За словами режисера у виставі покажуть три різні характери і, відповідно, три жіночі долі.
Роль Доріс жінки, для якої життя закінчилося зі смертю коханого чоловіка, виконує Софія Пісьман. Люсіль була нещаслива у шлюбі через постійні зради чоловіка. Вона намагається помститися йому, зустрічається з іншими. За цю роль взялася Марія Рудковська. І нарешті Іда, жінка-земля, для якої необхідно турбуватися про когось, це є сенсом її життя. Її характер втілює Лариса Трояновська. Три різні характери три різні сценарії життя.
Лариса Трояновська на запитання, що робить щасливою її героїню, відповідає так:
Людина має дві іпостасі життя і смерть. Іншого не існує. Живемо ми в часи війни, епідемії чи карнавалу. Тож кожен глядач може мати свою реакцію в пошуках відповіді на це запитання: “Життя чи смерть?” Це нормально. Але ми прагнемо закликати глядача цінувати момент життя. Принаймні моя героїня. Питання самотності чи не найважливіше для кожної людини. Хоча не кожен у цьому зізнається. Але ж так Господь створив Чоловіка й Жінку. Моя героїня щаслива, що знайшла людину, з якою може йти разом по життю. Це про людей середнього віку, але це може стосуватись і молодих. Бути в парі. Це вічна тема, вона актуальна завжди, на віки, на весь час існування людства. Доки воно не щезне з цієї змореної, сплаканої, змученої, але такої прекрасної планети.
Люсіль демонструє впевненість і розбещеність, хоча насправді залишається вірною дружиною, характеризує свою героїню Марія Рудковська. Ця роль для мене про вміння прощати. Люди втомилися від негативних і страшних новин, тому глядач потребує такої вистави. Нам усім так необхідно хоч трохи світла.
Особливість вистави у парадоксальному поєднанні гумору і драми, вважає Софія Пісьман. Ця п’єса про складну жіночу дружбу, а ми з дівчатами дружимо й у житті, тому у виставі буде багато особистого. Моя героїня вірна в коханні, й тим вона мені близька.
Актору Олександрові Данильченку, який грає роль Сема, вистава подобається добротою, надією та оптимізмом.
Люди, попри важкі й інколи трагічні обставини, завжди залишаються людьми зі слабкостями, недоліками, бідами й радощами. Саме про це вистава “Золоті дівчата”. Вона цілком суголосна з нашими нинішніми реаліями коли жахлива війна вдерлася в наше життя. Однак головні герої продовжують шукати добро й тепло попри обставини, які проти них. Про цю виставу я міг би сказати словами нашого класика Олександра Олеся: “З журбою радість обнялася”. Коли навколо стільки журби, а хочеться маленьких радощів, людина шукає їх усюди у друзях, у собі. “Золоті дівчата” ще й оптимістична річ. Людям властиво опускати руки, кілька життєвих ударів може будь-кого вивести з рівноваги. Але те ж саме життя здатне через певний час подарувати компенсацію за страждання. І цієї миті варто дочекатися, витерпівши всі негаразди.
На перші три вистави, заплановані на 17, 18 і 19 січня, квитки вже розкупили.
Передплатити журнал “Країна”