У Києві з 5 по 8 вересня пройшов другий книжковий форум KyivBookFest 2024. Цьогоріч до фестивалю долучилися понад 130 видавництв.
KyivBookFest організували у двох форматах – велика книжкова виставка-продаж та галузевий форум. Відвідувачі змогли взяти участь у 200 подіях – літературних зустрічах, презентаціях, автограф-сесіях, дитячій програмі. На фестивалі виступили резиденти Культурного Десанту Orchestra 59 і Remez, “Брати Гадюкіни” і етно-рок гурт “Вій”.
Запрошення на події KyivBookFest можна було придбати за донат. На форумі зібрали понад 1 млн грн на закупівлю 7 тис. книжок для військових курсантів.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала на книжковому фестивалі й поспілкувалася з відвідувачами.
ВАЖКІ ЧАСИ І 3000 ЗА КНИЖКИ
– Хто має нафту, той танцює бал, – говорить подрузі 31-річна Тетяна. Вони сидять на лавці у кутку – єдиний затінок на просторій людній терасі. – Росія викуповувала права на книги, перекладала їх і завалювала український ринок російською літературою. Нарешті все змінилося й можна читати українською. Найбільше тішить, що деякі автори відмовляються продавати права росіянам після повномасштабного вторгнення. От, наприклад, Стівен Кінг – тепер його люблю ще більше. А деякі продовження книжкових серій російський читач взагалі ніколи не побачить.
KyivBookFest організували в торговельному центрі неподалік станції метро “Почайна”. Це – галузевий форум із різними локаціями та книжковий ярмарок. На чотири дні фестивалю організатори запланували понад 200 подій – читацькі зустрічі, воркшопи, презентації, лекції тощо. Їх проводять у п’ятьох конференц-залах, на літній терасі та двох open-space просторах.
Ближче до вечора на книжковий форум потроху сходиться все більше людей. Деякі відвідувачі приїхали з інших міст, щоб зустрітися з улюбленими авторами, купити книжки дешевше, ніж у крамницях і знайти новинки, які ще не надійшли у продаж.
На терасі щойно розпочали поетичні читання під живу музику. Гості вмощуються на кріслах-мішках. Із собою взяли коктейлі.
– Не сподобалося тільки, що на автограф-сесію з Ілларіоном Павлюком дали всього 30 хвилин, а цього виявилося замало, – говорить 19-річна Поліна, мружачись від палючого сонця. – Коли відійшов, усі посунули на нього натовпом. А там було дуже багато людей!
Поліна – студентка, тому, пояснює, що не могла витратити багато на книжки. Прийшла підписати примірник “Я бачу, вас цікавить пітьма” Ілларіона Павлюка. Однак не стрималася і придбала ще книгу Еріха Марії Ремарка.
– Однак дуже задоволена, що маю можливість і є, де провести час. Рада бачити на форумі і студентів, і навіть молодших юнаків і дівчат. Біля мене сиділа жінка з дитиною – вона показує, що читання може бути цікавим, – додає Поліна.
– Я вчора купила 24 книги, – каже Тетяна і показує фото в телефоні. На ньому – вежа з книжок. – Я не рахувала, скільки витратила, але думаю, що близько 3000 гривень. Усього потрошку взяла. Ввечері зайшли просто подивитися, що і як – вийшли з трьома торбами. Це не вперше, того не були шоковані такими покупками.
Жінки переконують, що книги зараз подорожчали. Однак кажуть, що це через війну. Студентка Поліна ж знизує плечима, мовляв рада можливості читати українською.
– Я готова платити за книжки будь-які ціни. Ну, ви бачили, – сміється у відповідь Тетяна. – Зараз це велике задоволення, бо у видавництв також важкі часи. У деякі прилітає. Але можна знайти різні промокоди чи знижки. Наші бізнеси одне одного підтримують, і це класно.
“У КИЄВІ ВІЙНИ НЕМА”
Фестиваль проходить на площі понад 2000 кв. м. На третьому поверсі торговельного центру проводять події, заплановані у рамках форуму і ярмарок. Біля залу з обговоренням романтичних комедій авторки Алі Гейзелвуд – “золота буктоку” – книголюби тісняться біля дверей, бо забракло місць. Це переважно жінки.
У холі ледь протискаюся між людей. До столу, за яким Марія Матіос підписує примірники вишикувалася довга черга. Сьогодні вона презентувала нову книжку – “Нація: серце навпіл”. Поряд за шторами навпроти бару спілкується з читачами письменник Василь Шкляр. Вільних місць також немає. Тож деякі відвідувачі стоять за столиками, попиваючи холодні коктейлі або каву.
Цьогоріч у фестивалі взяли участь понад 130 видавництв. У холі поставили невеликі кіоски з повними книжок прилавками. Яскраві обгортки й трендові кольорові зрізи приваблюють око. Деякі видавництва роблять знижки – “-20% на другу книгу” або “1+1=3”. Деякі окремо поступаються ціною військовим.
– Багато брали Мілана Кундеру, а також залишився всього один примірник “Напівлихий” Саллі Ґрін, – розповідають консультантки одного з видавництв. – Багато брали дитячих книжок.
Страшно рахувати, скільки витратила
Квиток на книжковий форум продавали за донат – 200-300 грн за один день фестивалю. Вартість відвідування всіх чотирьох днів – 600 грн. Усі зібрані кошти організатори передадуть на оновлення бібліотечних фондів військових навчальних закладів сучасною літературою.
– Ми вже втретє цього року прийшли, – ледь стримує сміх 44-річна харківʼянка Олена. На фестиваль завітала з донькою. – У перший день після роботи тут розпаковувалися більше. Десь прочитала, що до 21:00, а поки прийшли, то вже нічого не було. На другий день уже змогла щось собі купити. Сьогодні теж, навіть страшно рахувати, скільки витратила. Ми придбали з донькою близько 20 книжок.
На фестиваль Олена з донькою Маргаритою йшли зі списком бажаної літератури. Серед інших вдалося вхопити збірку української фантастики “Мотанку”. На неї ще досі відкритий передпродаж.
– Нам не страшно було приходити, бо обстрілів уже не боїмося. Ми з Харкова самі, але зараз живемо в Києві, – зізнається жінка. – Ну, це смішно, бо тут тільки чути, як збивають. Не так, як у Харкові, коли воно прилітає.
У столицю родина переїхала у травні. До цього також зупинялися на Заході України.
– Київ – точно не дім… Хотіли б повернутися, – каже Наталя. – Але я тут сплю, навіть якщо тривога. А там так не виходить, бо шахеди всі заходили з нашого боку. Коли у тебе діти, то в будь-якому випадку хвилюєшся. Загалом мені Київ не дуже подобається, хоча на “Оболоні” більш-менш, бо є якісь парки. А ще я рада, що у Києві війни нема, але хотілося, щоб люди розуміли, що вона триває. Я вийшла з дому, а сусідка: ” А що у вас там? Тільки ж по військових обʼєктах стріляли”. Кажу: “Звісно. Школи, лікарні, дитячі садочки, будинки на Салтівці – це все “військові обʼєкти”.
НЕСПОДІВАНА КІНЦІВКА
На парковці торговельного центру працює книжковий ярмарок. Сюди вхід безкоштовний. Гучно лунає музика, чути запах шашлика і сосисок. Під накриттям видавництва встановили намети, а трохи далі для дітей облаштували ігровий майданчик. За кілька рядів від них – намет із рекрутингом у сили ТрО.
Сьогодні багато людей цікавилися й книжкою “Залізний генерал. Уроки людяності” Людмили Долгоновської, кажуть працівники видавництва. Також часто брали “Невеличку драму” Валерʼяна Підмогильного, “Біснуватий” Алекса Стерна, “Мотанку”, антологію української фантастики “Змієві вали”.
– Найбільше в одні руки йшло сім книжок – якщо брали всього “Гаррі Поттера”. У нас були популярні всі новинки, – розповідають видавці задоволено. – Це Марія Матіос “Нація: серце навпіл”, нове видання “Гаррі Поттера” у кольорах факультетів Хогвартсу, дитячі “Ніякі це не вигадки” та інші, збірка віршів “Так ніхто не кохав”. Сьогодні покупець розповів, що йому цю збірку подарували на одному весіллі. Молодята вирішили так приємно здивувати гостей.
Цю збірку подарували на весіллі
Люди повільно ходять між прилавків і розглядають книжки. Більшість купують по кілька одразу. Деякі прийшли з візками із супермаркету поблизу або складають книги у дитячі візочки.
– Деякі книжки принесла з собою, щоб взяти автограф, а купила всього три. Це обійшлося приблизно в тисячу гривень. Загалом за місяць купую по чотири книжки – отримую безкоштовну доставку і якраз стільки встигаю прочитати. Але перед такими заходами відкласти гроші не виходить, – розповідає 18-річна Анастасія, тримаючи в руках повний книжок шопер. – Люблю триллери, бо затягує сюжет і завжди несподівана кінцівка. Намагаюся купувати книжки під час акцій, щоб економити.
ДЕТАЛІЗОВАНИЙ НЕКРОЛОГ І ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ
Наприкінці дня видавництва закривають книжки плівкою. Збираються біля прилавків обговорити насичений день і сонно проводжають поглядом останніх відвідувачів. Деякі швидко ходять від одного кіоску до іншого, щоб встигнути купити книжки перед закриттям.
– Я з Полтави приїхав. Так вийшло, що якраз планував у Київ – це доля, – розказує 21-річний Богдан Радкевич. Хлопець складає товсті книжки у рюкзак і одягає його на одне плече. – Коли приходжу в книгарні, то “раціо” вимикається. Але сьогодні купив тільки дві книжки тільки тому, що тут зустрів Макса Кідрука. Взяв його “Не озирайся і мовчи” і підійшов, щоб він підписав. Руки чесались і до інших книг, але стримався, бо можу їх і в Полтаві купити.
На фестивалі Богдан витратив, як він каже, “небагато” – 750 грн. Найбільше ж у книгарнях залишав близько 2 тис. грн.
– Ми з подругою отримуємо зарплату – і йдемо купувати, – зізнається Радкевич. – А фестиваль дуже крутий, класний вайб, бо можна потримати в руках книжки з віш-листа. Із Нового року почався “читун” і прочитав загалом від того часу 77 книг – від ромкомів до розчленувань, вибачте. Нещодавно прочитав “Маленьке життя” на 900 сторінок. Це перша книга, від якої плакав і такі емоції отримав. Її можу порадити, але важко оцінити, бо вона – про емоції, які відгукуються, дуже глибока. Як казала журналістка Емма Антонюк, це – деталізований некролог.
Також Богдан радить українцям прочитати український бестселер “За Перекопом є земля” про Крим. Книга здивувала чоловіка цікавими прийомами, сюжетними лініями. Після прочитання, згадує, захотів більше дізнатися про історію півострова. Так само Радкевичу сподобалася книга “Назви мене своїм імʼям”, Андре Асіман.
Ми не знаємо, як не допустити війни знову
– Трохи страшно, бо обстріли часто. Але особисто для мене читання – це віддушина, де можу відпочити головою. Цього я росіянам точно не віддам! – каже Радкевич. – У мене офіс недалеко від Інституту звʼязку у Полтаві. Мені було чути дуже вибухи. Одразу зрозумів, що це балістика, бо вже навчилися ж відрізняти. Коли побачив новини – відчуття нуля, спустошеності. Така ж була реакція на початку повномасштабного вторгнення. Попри це, я до сих пір формую думку про те, як бачу завершення війни. Якщо будуть переговори, то нема гарантій, що через три роки все не повториться. Але так само і з поверненням до кордонів 1991-го. Ми не знаємо, як не допустити війни знову.
Я не розумію, чому звільнили міністра закордонних справ Дмитра Кулебу, додає чоловік.
– Зеленський на зібранні фракції сказав, що йому бракує “енергії”. Але ж ми говоримо не про енергію, а про продуктивність, – дивується Богдан Радкевич. – Якщо порівнювати, звільнити Кулебу чи Татарова, то вибір мав би бути очевидний. Останнє, що дуже тригернуло, це відповідь президента журналісту “Української правди” про Татарова. Вона мене ввела в шок. І тоді вперше подумав: треба вигадати механізм, щоб проводити президентські вибори. Можливо, онлайн голосування в “Дії”. Однак це має бути прозоро.
Звільнення Дмитра Кулеби занепокоїло полтавчанина. Посади не мають роздавати через особисті уподобання, каже.
– Єрмак сам трохи напрягає. Давня історія про те, як він фотографувався на Саміті миру з президентами. Такі речі ні на що не впливають, але показують суть. Базовий протокол порушується через дружбу чи ще щось. Раніше були питання до Зеленського, але ж це зрозуміло, бо він президент. Однак останнім часом розчаровуюсь усе більше. Хоча й не бачу поки кандидатів, які могли б його замінити. Ті ж військові чи Залужний – чи хочуть вони?
На терасі завершились літературні читання. Тетяна й Поліна відпочивають після насиченого фестивального дня. У холі лунає музика, її ледь чути через гамірний натовп. Дівчата розповідають, що зараз рідко реагують на повітряні тривоги. Також розмірковують про те, що для них буде перемогою у війні.
– Уже так багато людей загинуло за Україну, – каже студентка Поліна. – Це наш шанс показати, що ми можемо, бо маємо велику підтримку інших держав. Цим треба скористатися, щоб більше такого не повторилося. Якщо ми з ними домовимося, то Росія знову буде нападати й захоче ще більше. Треба поставити чіткі рамки.
Тетяна зізнається, що багато її знайомих і друзів родом із окупованих територій. Хтось там перебуває досі, однак чекають повернення додому, звільнення своїх міст і сіл.
– Ми маємо показати Росії свої зуби, що ми – суверенна держава, піклуємося про своїх громадян, – додає вона наостанок. – У мене є знайомі, що втрачали свій дім у Луганську, у Маріуполі, а потім і в Бучі. Уже немає куди, досить! Не можна домовлятися, коли тебе бʼють. Треба захищатися.
Для оновлення бібліотечних фондів військових навчальних закладів організатори фестивалю планують зібрати 1,5 млн грн. Ті, хто не встиг потрапити на KyivBookFest, можуть задонатити на офіційний збір фестивалю.