“Мене образити може кожен… не кожен зможе втекти” на шевроні з таким написом зображене розлючене рудоволосе дівча з бантиками, в одній руці тримає саперську лопатку, в іншій ручну осколкову гранату Ф-1.
Шеврон на рукаві бушлата носить молодший сержант Альона Кириченко старший бойовий медик однієї з механізованих рот 32-ї окремої механізованої бригади. Коли командир роти потрапив у госпіталь, 24-річна дівчина впродовж місяця виконувала його обов’язки.
Із шевроном мої командири відділень пожартували, розповідає військовослужбовиця. Ще наш попередній комбат сказав, що в нього “рота Кириченко”, бо з перших днів формування бригади штаб відчув моє прагнення справедливості. Завжди відстоювала своїх хлопців перед командуванням. Уважно придивлялася до роботи в управлінні роти, тому, напевно, саме на мене поклали місію замінити командира. Знала морально-психічний стан кожного бійця. У мене не могло бути такого, що на позиції без підтримки досвідчених побратимів опиняться ті, хто ще ніколи не був на передку. Давати хлопцям по БК якісь конкретні поради допомагав головний сержант роти. Але головною підтримкою для мене була саме повна довіра особового складу.
На початку року 32-га ОМБр вела бої на куп’янському напрямку.
Ми якраз вийшли на бойові під село Синьківка, говорить Альона. Відвезли ротного в госпіталь, його заступник у відрядженні, командири взводів ще геть не обстріляні молоді офіцери. Мені телефонує начальник штабу нашого мехбату й каже: “Вітаю, ти тепер командир роти”. Роботу цю комусь же треба робити, хлопців своїх знаю. Засукала рукави й узялася до справи.
До війська Альона Кириченко працювала фельдшеркою на швидкій у Полтаві.
Присутність дівчини в бойовому підрозділі позитивно впливає на особовий склад, продовжує. Хлопці бачать, що витримую багато чого нарівні з ними, і вже ніхто не жаліється на труднощі. Хоча на початках хтось намагався натякнути, що не пройду випробування фронтом.
Але на позиції я завжди виїжджала навіть під обстрілами. Усередині БТР М113 тебе всю кидає, холодним потом обливаєшся, але ляда опускається, береш себе в руки й вистрибуєш. Над головою свистить, вибухає, і це додає адреналіну береш і тягнеш пораненого.
Особливо пишаюся ротою після відбитих штурмів, каже Альона. Наприклад, хлопці брали по АКС-74У в кожну руку та створювали щільну стіну вогню. Цей автомат зі вкороченим стволом стріляє гучніше за стандартний АК, і орки думали, що в нас на позиціях працює декілька кулеметів. Боєць Волков побачив, що в окоп прилетів скид, схопив цю гранату й устиг викинути, чим врятував багато життів. Сержанти на позивні “Троєщина”, “Малюк”, “Шаман” щоранку після кави йшли влаштовувати сафарі на орків.
Після повернення командира роти з лікарняного Альона Кириченко зосередилася на виконанні штатних обов’язків головного бойового медика підрозділу. Нині 32-га ОМБр стримує ворога на торецькому напрямку.