Складані EDC-ножі зараз, мабуть, найпопулярніший і найрізноманітніший вид ножів у світі. Але що означає ця дивна абревіатура EDC? Відповідь проста: “Every Day Carry”. Що з англійської перекладається приблизно як “на кожен день”, “повсякденний”.
Так західні маркетологи охрестили весь набір предметів, які сучасний містянин постійно носить з собою та на собі.
Тобто, EDC це: смартфон, ключі від квартири та брелок від них, окуляри, запальничка, парасолька, гребінець тощо.
Фактично, набір цих речей багато в чому характеризує саму людину. Її класове становище, її погляд на світ і своє місце у ньому, її спосіб жити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Швейцарські складані ножі роблять вручну
Існує думка, що акуратний складаний ніж теж може опинитися у цьому списку. До того ж він дедалі частіше там з’являється.
Головне, що варто зрозуміти, що складаний ніж це не зброя хулігана. Це акуратний, модний та дуже корисний аксесуар сучасного культурного містянина. Його головні завдання допомагати розкривати упаковки, пакети, коробки, яких стало багато навколо нас в даний час. Та й з іншими справами на кшталт “відрізати нитку, що стирчить” або шматок бинта (адже буває і така потреба), нарізати бутерброди до вечірки, що раптово організувалася, він теж допоможе.
Може стати в нагоді такий ніж і в надзвичайному становищі. Наприклад, ним можна перерізати ремінь безпеки і врятувати людину з аварійного авто. Спеціально для цього, деякі моделі складаних ножів оснащають склобоями та стропорізами. Мати в бардачку свого авто такий рятувальний інструмент зайвим точно не буде. Тим більше що місця він багато не займе і коштує недорого. Явно дешевше, ніж життя людини.
Словом, головне завдання EDC-ножа завжди бути під рукою. А значить, він має бути таким, щоб вам було зручно, корисно та цікаво носити його з собою.
Складаний ніж був у кишені чи не кожного чоловіка 1950-1960 років. Разом із пачкою цигарок “Біломорканал” і коробкою сірників. Складаний кишеньковий ніж на сході України називали російською “перочинным”, а на заході польською “цизориком”. Якогось питомо українського відповідника не знайшлося. Обидві назви цього маленького ножа йдуть від його первинної функції чищення гусячого пера, яким писали до середини XIX ст.
50 років тому гусячим пером уже не послуговувався ніхто, але потреба у складаному ножику виникала чи не щоденно. Приміром, той самий олівець, яким писали практично всі до появи кулькових ручок, слід було регулярно загострювати. Без кишенькового ножика неможливо було ані відкрити консервну бляшанку, ані відкоркувати пляшку.