У київській галереї Imagine Point відкрили виставку робіт молодих художників “Інституалізація”. Представлені картини, відео та інсталяції київських митців, які входять до об’єднання “Інститут автоматики”. Обладнали майстерні в приміщенні колишнього радянської науково-виробничої інституції в Києві. Самі себе називають “тусівкою”. Частина робіт, які представили на виставці пов’язані з місцем створення.
“Коли Радянський Союз розпався Інститут автоматики став не потрібний в Україні. Приміщення довгий час стояли порожніми. Ми з другом у 2015 вирішили винайняти там майстерню. В молодих художників з цим завжди проблеми майстерні від Спілки (Спілка художників України – Gazeta.ua) зайняті, а інші підходящі приміщення – винаймати дорого. В Інституті автоматики працювати комфортно висока стеля, великі вікна, зручний простір для створення картин.
Зробили пост на Facebook, протягом 5 років до нас приєднались більше 50 художників. Фактично жодна мета або концепція нас не об’єднує. Назвали себе “Інститутом автоматики” – за приналежністю до місця, яке нас гуртує. Всі молоді й цікаві. Деякі наші роботи взяли в музеї сучасного мистецтва”, – розповідає художник, куратор виставки Олександр Богомаз.
Першу виставки “тусівки” поза майстернями назвали “Інституалізація”. Термін має кілька значень. Одне з них: становлення наукових інституцій – в ході перетворення наукових досліджень у спеціалізовану суспільну діяльність.
Експозицію готували близько 2 місяців.
“Виставка – знакова для нас і для галереї Imagine Point стала першою подією в їх новому приміщенні. Для нас важливо, бо вже давно думали, як нам вийти за межі стін Інституту автоматики. Там легко робити проєкти, щось придумувати, маємо виставковий зал. Проводимо дні відкритих дверей в Інституті. У суботу запрошуємо бажаючих завітати в гості, подивитись нашу “кухню”, де створюються картини. Тепер вирішили “вийти до людей”, себто показати себе в іншому просторі”, – зазначив Олександр Богомаз.
Куратор розповів про роботи на виставці, на які надихнуло переосмислення приміщення, в якому вони створювались.
Відео Моллі Роут
“Більшість робіт, які представлені на виставці, були створені в приміщенні Інституту. Вписуються в контекст. Середовище, будівля, сад, дирекція впливає на нас – ми певним чином рефлексуємо. Одна робота мене як художника й куратора заділа за живе. Відповідає самому духу Інституту. Мисткиня зафільмувала кадри наших приміщень, змонтувала відео, а потім “наклала” на них зображення тварин, яких навряд чи можна було би побачити в стінах інституції.
Пінгвін, качка, олень з’являються в кабінетах, коридорах, вбиральні. Здається, що ця робота відповідає нам як тусовці. Будівля Інституту автоматики абсолютно нам непритаманна. Коли розбирали деякі приміщення знаходили апаратуру, розвіддані про “проізводітельность на 1984 рік”. А тут хоп – і у 2022 в цій будівлі з’явились художники чим вам не олень, вовк, коза або кінь. Дивно виглядає зовні. Перший час так і почувались у будівлі як чужорідний елемент.
Максим Мазур
Працює з папером і фарбою. Бере наукові дані з Інституту і перетворює їх на картини. На основі одних знань робить інші.
Еліс Луна
Художниця працює в техніці колаж. Знайшла в Інституті старі радянські шпалери 1980-х років, підібрала давні фото приблизно того ж часу. Повирізала обличчя на цих світлинах і наклала на фон. У них зовсім інший, непритаманний цій ситуації вигляд. Дуже кльово оформила свої колажі. Кічово, але зі смаком, на перетині вульгарності й краси. І теж тут переопрацювання, переосмислення історії тогочасної й сьогоднішньої. Додає сучасну думку до того, що вона знайшла в давньому приміщенні.
Сергій Кондратюк
Серія з порцеляною
Попрацював не з самим Інститутом, а з контекстом тогочасного життя. Виставив роботи з попередньої серії. Брав порцелянові вироби радянського часу, переносив структуру порцеляни на полотно. Напевне, хотів показати значимість історії з “фарфором” в радянський час. Тоді порцеляна була творча, авторська і дуже професійна. Художника надихнула пластика, сенс і професійність виробів.
Вічний привіт
Стару радянську тумбочку знайшов в Інституті. На ній стоїть програвач для платівок, на якому встановив замість платівки – шестерню. На ній прикріплена біла керамічна рука, яку колись використовували для виготовлення хірургічних рукавичок. Коли запускаєш рука безкінечно крутиться. Художник назвав роботу “Вічний привіт”. Поряд із інсталяцією – велика 2-метрова живописна картина з зображенням руки. Доповнює “привіт”.
Олександр Богомаз
Вид з вікна: Бібліотека Вернадського
Ніколи не працював з темою Інституту автоматики. Мої роботи присвячені суто внутрішній ідентифікації. Інститут став для нас будинком свободи, коли ми отримали дійсно майстерню. Нещодавно переїхав вікна нової майстерні виходять на будівлю бібліотеки Вернадського. Створив картину, яка започаткувала нову серію “Вигляд з вікна”. Вважаю, що бібліотека Вернадського прекрасний символ архітектури радянський часів. Як монументаліст можу вас запевнити, що це потрясний будинок. Викликає суцільне захоплення. Давно не наважувався працювати в стилі кубофутуризм. Але він мені був цікавий. Перша робота експресивна зроблена за 1, 5 години.
Будинок-завод
Будинок-завод – був зроблений з розумом, поміркований. Все це притаманно стилю. Кубофутуризм виник в індустріальну епоху. Коли художники почали реагувати на зміну часу, пейзажу, зміну способу життя. Почали з’являтись нові речі – дим від найближчої фабрики. Індустріалізація сильно вплинула на життя людства. Художники не могли не відреагувати на цю історію.
Бачу чітку паралель з цивілізованим світом Європою, Америкою. Коли у них все склалось, а в нас зараз все рухається. Подивіться на розбудову Києва рухається вгору, вперед. Займаються нові місця. Кожного дня з вікна бачу будівлі, що виростають, або будинки, які вже виросли – і це нагадує величезний мурашник, в якому працюємо, живемо. До нас ця зміна прийшла через 100 років після Європи й США. Це той процес, який я бачу зараз, він триває”, – розповів Олександр Богомаз.
В суботу, 19 лютого 2022 у Imagine Point відбудеться зустріч із художниками тусівки “Інститут автоматики”. В межах зустрічі буде обговорення про чорний колір у мистецтві. Початок – о 15.00.
У рамках проекту “Інституалізація” в галереї представлені роботи Ольги Заремби. У своїй серії Fears художниця вивчає тему страхів та різних станів, які вони викликають. “Цими образами я хотіла передати почуття внутрішньої напруженості, що породжуються переживанням реальної чи уявної загрози”. У роботі Mandragora досліджує сприйняття навколишнього світу: “у дитячій ізостудії нам якось дали завдання намалювати дерево в образі людини. Цей досвід звернув увагу на аналіз сприйняття навколишнього світу. Апелюючи до цього дитячого спогаду я звернулася до образу мандрагори та використала його як наріжний камінь, що втілює дуалізм людського сприйняття реальності”.