Свіжі карти бойових дій: в ISW показали уразливі місця оборони росіян

Російські окупанти продовжують зводити оборонні споруди та укріплення на лівому березі Дніпра в Херсонській області.

Водночас загарбники на півдні країни розуміють, що не зможуть зупинити контрнаступ Збройних сил України, повідомляє американський Інститут вивчення війни (ISW).

Окупанти рили траншеї та укріплювали райони зосередження на сході Херсона з початку жовтня, явно готуючись до відступу із західного берега Дніпра та Херсона. Ворог готується або до ешелонованої оборони, або до проведення оперативних чи стратегічних операцій з відстрочки.

Російські сили явно не розраховують, що зможуть перешкодити українським військам перейти річку, тож загарбники не надають пріоритету оборонним позиціям.

Військові Російської Федерації 27 листопада на Херсонському напрямку намагалися втриматись на позиціях і оборонялися. Наразі вони створюють умови для тривалої оборони на сході Херсонської області, що дозволить створити міцний український плацдарм на східному березі Дніпра.

Російські сили приділяють першочергову увагу копанню траншей та зведенню протитанкових оборонних споруд типу “зуб дракона” вздовж укріплень, які з’єднують російські сили на східному (лівому) березі річки Дніпро з південно-східними тиловими районами в Херсонській області. А також із східними тилами в районі Мелітополя Запорізької області.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Південний фронт: ЗСУ підсмажили росіян в Енергодарі та на Херсонщині

Більшість цих польових укріплень розташована безпосередньо на GLOC і в основному орієнтована перпендикулярно до самих доріг. Таким чином, вони більше схожі на ретельно продумані блокпости, ніж на частини згуртованих оборонних ліній, які простяглися через кілька GLOC та полів.

Російські сили також сильно зміцнили смугу землі шириною 3 км, що відокремлює Кінбурнську косу від материкової частини Херсонської області, і вздовж пляжів на південь та схід від смуги. Ці оборонні позиції загарбників свідчать, що російське військове керівництво розглядає перспективу українського контрнаступу через Дніпро як серйозну загрозу.

Багаторівневі лінії оборони нададуть російським військам кілька запасних позицій, якщо одна лінія оборони впаде. Оборона поблизу Кінбурнської коси свідчить і про те, що російські сили занепокоєні тим, що ЗСУ можуть закріпитися та використовувати цю базу для наступу із заходу на свої оборонні позиції, які зазвичай орієнтовані на захист від контрнаступальних операцій із півночі.

Окупанти зосередили більшу частину своєї оборони в кількох точках по обидва боки критичних GLOC, встановивши лише кілька на відкритих полях між шосе. Українські сили раніше здійснювали тривалі переходи по пересіченій місцевості в Харківській області, щоб отримати вигоду зі свого успіху в прориві російських оборонних рубежів у районі Балаклії. Це дозволило їм швидше просунутися та оточити російські опорні пункти, такі як Куп’янськ та Ізюм, та витіснити російські війська з річки Сіверський Донець у Харківській області до міжнародного кордону на більшій частині області.

При цьому більшість російських польових укріплень у східній частині Херсонщини оптимізовані для захисту від наїздів уздовж доріг і будуть дуже вразливими для оточення у відкритій сільській місцевості. Багато з укріплень через дороги не простягаються далеко за межі самих доріг. Більшість із цих позицій мають відкриті фланги, які закінчуються серед полів. Фланги часто не захищені, але добре спроєктовані для стримування або захисту від атак з боків або з тилу. Чимала кількість цих позицій не перебуває на відстані тактичної підтримки одна від одної, що зробить кожну з них уразливою для тактичних обходів України.

Тактичні уразливості цих оборонних позицій відбиваються в аналогічній вразливості на оперативному рівні. Російським військам загрожувала б атака на їхніх неприкритих флангах або навіть повне оточення, якби українські війська змогли форсувати Дніпро у районі міста Херсон або Нової Каховки на північ від більшості російських укріплень.