Масштабний аналіз державного управління в Україні за останні три десятиліття розкриває тривожну картину: сотні ухвалених стратегій, програм та концепцій так і не були повністю реалізовані. Це свідчить про глибоку системну проблему, яка пронизує діяльність усіх президентів та урядів незалежної України.
Згідно з даними, представленими професором Геннадієм Рябцевим, провідним фахівцем у галузі державного управління, Україна ухвалила 153 державні стратегії, 774 державні програми та 591 концепцію за 30 років. Приголомшливо, але жоден із цих важливих документів не був втілений у життя в повному обсязі, що підкреслює неефективність управлінського апарату.
Основна причина такого стану речей, на думку експертів, полягає в тому, що стратегічні документи часто приймаються не для їх подальшої реалізації. Натомість, вони слугують іншим цілям: створити позитивну ілюзію світлого майбутнього для виборців або ж формально виконати вимоги міжнародних партнерів для отримання необхідних кредитів та грантів.
Ці численні документи розроблялися без належного економічного обґрунтування. Вони були повністю відірвані від реальної ресурсної бази, якою володіє країна. Таким чином, їхня нежиттєздатність була закладена ще на етапі створення, перетворюючи їх на декларації, а не на практичні плани дій.
Протягом останніх трьох десятиліть рушійною силою соціально-економічних інтересів в Україні був не загальнонаціональний розвиток, а корисливі мотиви олігархічних груп. Ці інтереси часто майстерно маскувалися під різноманітними проєвропейськими гаслами та реформаторськими ініціативами, які ніхто й не збирався послідовно втілювати.