Картоплі вродило на 20 відсотків більше, ніж торік. Але багато дрібної. Причина надлишок вологи. Влітку майже місяць не було дощів. А потім щодня лило. За таких умов бульби довго в’яжуться і не встигають вирости, каже 54-річний Сергій Іщенко, фермер із села Межиріч на Черкащині. Впродовж 30 років вирощує картоплю, виводить нові сорти. Має понад 150 видів.
Картоплею засадив 3 гектари. Це настільки непередбачувана культура, що спрогнозувати врожай майже нереально. А ще в Україні немає відповідної техніки, щоб її обробляти. Німці та голландці трактором зі скобою підвертають землю з глибини 70 сантиметрів. Потім пересівають на решеті від грудок і камінчиків. Виходить пухкий ґрунт. З нього роблять гребні й у них садять картоплю. Так добиваються врожайності 70 тонн із гектара. І ще вони садять спареними рядками. Відстань до наступних 90 сантиметрів. В Україні забезпечити такий урожай без спеціальної техніки можна, якщо буде відповідна вологість, температура, захист і живлення рослин. Але в нас, як не одне, то друге переривається. Садимо 3 тонни на гектар, отримуємо врожай 30 тонн. Це стандартна норма вирощування, яка була в радянські часи.
Посадковий матеріал потрібно міняти на оновлені чи нові сорти кожні п’ять років. Так роблять за кордоном. В Україні ж цим не переймаються. Як результат урожай ніби й не поганий, але якість не ідеальна. Зверху картопля пошкоджена переважно паршею і фітофторозом. Під час зберігання проявляється суха й кільцева гниль. Хвороби переносяться на майбутній урожай. У нас мало господарств займаються вирощуванням насіннєвої картоплі. Раніше лабораторії були по всій Україні, тепер одиниці.
Також є проблема збуту. До нас багато завозять картоплі з Білорусі. Попри те, що вистачило б і української. У фермерів скуповують цього року по 4 гривні. Торік платили на 2 гривні дорожче. У віддалених селах перекупники платять по 3 гривні за кілограм. А це вже нижче собівартості картоплі.