24 липня 2007 року на Дніпропетровщині арештували трьох 19-річних убивць. Вони вбивали для розваги.
Дніпропетровські маніяки, таку назва отримали серійні вбивці з міста Дніпра – Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк. Їх визнали винними у вбивстві 21 людини і засудили довічно. Третьього співучасника злочину – Олександр Ганжу позбавили волі на дев’ять років. Резонансні вбивства у Дніпропетровську у квітні-липні 2007 року мали неабиякий розголос в українській та іноземній пресі, зокрема надзвичайну жорстокість і відсутність видимих причин для злочинів.
Усі троє вчилися разом, до дев’ятого класу, в 96-й школі Дніпропетровська, і знали один одного поза школою. Ігор Супрунюк, лідер групи, мав до цього проблеми із законом: у восьмому класі його звинуватили в жорстокому побитті учнів, вандалізмі, битті вікон у поїздах та у крадіжці велосипеда. Місцеві журналісти вказують на втручання впливових батьків Супрунюка як причину, через що кримінальної справи проти нього порушено не було. Мати Супрунюка – співробітниця райдержадміністрації, а батько був особистим пілотом президента Леоніда Кучми.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Пологівський маньяк” одружився із на 40 років молодшою жінкою
Віктор Саєнко й Олександр Ганжа перебували під впливом Супрунюка, але добровільно брали участь спочатку у численних убивствах і катуванні тварин, а потім у вбивствах людей, крадіжках їхнього майна і відеозйомці злочинів.
Тортури і вбивства котів і собак тривали півтора року. Майбутні вбивці ретельно знімали це на відео. Наступне жорстоке побиття 15-річного школяра зійшло Саєнкові з рук, бо під тиском його батьків кримінальну справу, попри наполягання батьків потерпілого, знову не порушили.
Згодом злочинці почали нападати на людей. Перше вбивство скоїли 25 червня 2007 року. Вони вбили Катерину Ільченко та Романа Татаревича. Усі вбивства злочинців відбувалися за однаковим сценарієм: нападали зненацька без жодних причин, жертві розбивали голову молотком або іншим важким і гострим предметом.
Наступні жертви маніяків різнилися віком і соціальним статусом. Жодної причини вибору жертви не існувало. Виїздили на вбивство автомобілем Супрунюка та краденим моторолером й нападали на людей, які траплялися їм на дорозі. Гроші та майно теж не були причиною вбивств, оскільки в деяких жертв вони залишали навіть коштовності. Убивали заради задоволення. Іноді протягом доби вбивали кілька людей. Усі злочини ретельно знімали на відео.
Дніпропетровськом поповзли чутки про хвилю вбивств. Міліція не визнавала їх результатом діяльності серійних вбивць, оскільки жертв надто відрізнялися між собою. Коли чутки про вбивства дійшли до Києва, до Дніпропетровська відрядили комісію МВС, яка очолила пошукову групу. Незабаром знайшли свідків: одному з хлопців, якого злочинці відібрали велосипед, вдалося врятуватися. Також знайшовся свідок, який бачив спробу маніяків втопити в озері крадений моторолер і подзвонив у міліцію.
Та безпосередній вихід на злочинців відбувся при їхній спробі продати мобільний телефон однієї з жертв. При активації телефона в ломбарді сигнал перехопила міліція і Саєнка з Супрунюком затримали біля каси магазину. Третій співучасник злочину – Ганжа спробував позбутися крадених телефонів, але його теж спіймали.
Судово-психіатрична експертиза визнала всіх трьох затриманих осудними і такими, що усвідомлювали свої вчинки. Спочатку усі троє зізналися, однак після остаточного звинувачення Супрунюк відмовився від зізнання й почав стверджувати, що його вибили з нього силою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маніяк-“вампір” убивав дітей і висмоктував із них кров
Двоє інших зізналися в деяких злочинах і визнавали свою участь лише частково. Та слідство мало достатньо матеріалів і відеозйомки злочинців, аби після дев’яти місяців слідства добитися обвинувального вироку.
10 лютого 2009 року Супрунюка і Саєнка засудили до довічного ув’язнення, Олександр Ганжа – єдиний, хто повністю визнавав свою провину, отримав 9 років. Батьки оскаржували рішення суду спочатку у Дніпропетровському апеляційному суді, а пізніше і у Верховному суді України. Однак 24 листопада 2009 року Верховний суд підтримав рішення судів нижчої інстанції про довічне ув’язнення Супрунюка і Саєнка.
29 років тому 14 лютого у Новочеркаській в’язниці в Ростовській області Росії стратили вбивцю, педофіла, некрофіла та канібала 57-річного Андрія Чикатила.
На його рахунку 53 доведених убивства: 21 хлопчика у віці від 7 до 16 років, 14 дівчаток у віці від 9 до 17 років, 18 дівчат і жінок. Сам злочинець зізнався в 56 вбивствах, а за оперативними відомостями, маніяком за 12 років було скоєно понад 65 убивств у Ростовській області та інших регіонах Радянського Союзу.