Україна офіційно визнала надзвичайну ситуацію в енергетичній системі, що стало відповіддю на загрозу тотального блекауту та «апокаліптичні» сценарії без світла, води й опалення, які вже торкнулися Києва та Одеси. Ці виклики, про які експерти попереджали ще з 2022 року, тепер вимагають негайних та скоординованих дій. Однак, чи вдасться реалізувати ухвалений план заходів достатньо швидко, адже зима та постійні атаки ворога не відступають?
Згідно із законом «Про ринок електричної енергії», надзвичайна ситуація виникає при загрозі порушення роботи енергосистеми через дефіцит потужності, перевантаження мереж або падіння напруги. Фактично, українська енергосистема вже тривалий час відповідає цим критеріям, про що свідчать регулярні графіки відключень. Проте, експерти наголошують на відсутності чіткого законодавчого механізму для взаємодії «Укренерго», обленерго та місцевої влади в умовах такого стану.
Перший заступник голови Комітету ВРУ з питань енергетики Олексій Кучеренко назвав оголошення надзвичайної ситуації «правильним, але вкрай спізнілим рішенням». Він зазначає, що про необхідність таких кроків говорив ще з кінця 2022 року, після перших блекаутів. Депутат підкреслює, що важливо не лише констатувати факт, а й терміново змінити законодавство про ринок електроенергії та газу.
Це передбачає створення інструментів контролю, зокрема через Держенергонагляд, а також внесення змін до закону про Держрезерв для накопичення необхідного обладнання. На думку Кучеренка, під час війни потрібно перейти до жорсткої вертикальної системи управління енергетикою, забувши про ринок, але ці кроки запізнилися на кілька років.
Кучеренко також критикує неефективність розрізнених штабів, які діяли досі, наголошуючи на потребі чітких механізмів взаємодії. Заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України Андрій Закревський підтримує ідею єдиного координаційного штабу, наводячи приклад успішного вирішення проблеми з паливом у 2022 році завдяки об’єднанню зусиль влади та експертів. Головною проблемою сьогодні є повільність прийняття рішень порівняно зі швидкістю ворожих атак, особливо у Києві, Одесі та центральному регіоні. Закревський зауважує, що Харків, попри його близькість до фронту, може слугувати прикладом ефективного реагування на постійні обстріли. Експерти не очікують миттєвого поліпшення ситуації з відключеннями світла після створення штабу, але сподіваються на кращу координацію між різними службами.
Дефіцит потужності, посилений морозами та атаками, є головною причиною відключень. Водночас виявилося, що сотні мегават розподіленої генерації, зокрема газових когенераторів, які вже є в країні, залишаються невикористаними. Підприємства та місцеві органи влади роками купували такі установки, але не могли підключити їх до мережі через складні та бюрократичні дозвільні процедури.
Андрій Закревський зазначає, що «гігават газової генерації», про який говорив президент, фактично вже існує завдяки бізнесу, який встановив контейнерні газоелектричні станції для власних потреб. За його оцінками, в Україні може бути щонайменше 400-500 МВт такої потужності, що не підключена до загальної мережі. Ці невикористані можливості дорівнюють потужності одного атомного енергоблоку ВВЕР-440, що діє на Рівненській АЕС. Лише тепер уряд доручив Міненерго, Мінрозвитку та Держенергонагляду максимально спростити процедури підключення когенераційних установок та модульних котелень.
Окрім розподіленої генерації, додаткові мегавати були знайдені завдяки перегляду списків критичної інфраструктури, що дозволило вивільнити близько 900 МВт потужності. Олексій Кучеренко ставить питання, чому ці заходи не були реалізовані раніше, висловлюючи сумніви щодо системного підходу уряду до енергетичних проблем. Уряд також працює над збільшенням імпорту електроенергії, але це не швидкий процес.
За словами енергетичного експерта Володимира Омельченка, Україна може імпортувати до 2,5 ГВт через європейську мережу ENTSO-E, що дорівнює споживанню Києва з областю. Проте, ворожі атаки на передавальні підстанції обмежують ці можливості. Омельченко також вказує, що існуючі прайс-кепи на українському ринку перешкоджають бізнесу закуповувати дорожчу електроенергію за кордоном, створюючи штучний дефіцит.
Андрій Закревський зазначає, що фізично Україна може отримувати до 3,6 ГВт, але наразі імпортує 2,45 ГВт. Він підкреслює вражаючу швидкість інтеграції України в енергетичне співтовариство Європи, але наголошує на необхідності розширення кола торговельних партнерів та укладання договорів з іноземними та внутрішніми компаніями.
Андрій Закревський зауважує, що урядовий план заходів не враховує можливості експорту атомної електроенергії в надзвичайних умовах. Оскільки атомні блоки маломаневровні, при відключенні регіонів доводиться зменшувати їхню потужність або навіть зупиняти, замість того, щоб вигідно продавати надлишки за кордон. Експерт наголошує, що це є великою проблемою, коли мільярди гривень втрачаються через відсутність гнучкості.
Крім цілеспрямованих ворожих атак, на кризову ситуацію впливає й масштабна корупція в енергетичній сфері, викрита, зокрема, в будівництві захисних споруд та ремонтних роботах. Цей фактор підриває довіру населення, викликаючи обурення та соціальну напругу. Закревський також згадує позитивні зрушення, як-от прогрес у проєктах малих модульних атомних електростанцій від ДТЕК та Козицьких, які раніше ігнорувалися. Він висловлює надію, що крім створення штабу та запровадження надзвичайного стану, очищення регулятора атомної енергетики прискорить роботу над вже існуючими рішеннями, такими як підключення розподіленої генерації.