Український голкіпер з понівеченим обличчям дебютував в НХЛ, щоби стати легендою

8 січня 1950 року в НХЛ дебютував знаменитий воротар українського походження Террі (Тарас) Савчук,. У списку 100 найкращих хокеїстів НХЛ він посідає 9 місце.

8 січня 1950 року “Детройт Ред Вінгз” залишився без воротаря травму отримав ветеран Гаррі Лумлі. На матч проти “Бостон Брюінз” з фарм-клубу “Індіанаполіс Кепіталз” викликали 20-річного нащадка українських переселенців, уродженця майже українського Вінніпега (15% населення українці) Террі Савчука. Дебют вийшов так собі: явних помилок майбутня зірка не припускалася, але дві шайби у власні ворота закинули захисники “Детройта”. Террі відправили назад, щоби наступного сезону забрати остаточно в Детройт.

Його вважають воротарем номер один світового хокею. Легендарний гравець “Детройта” в списку найкращих в історії НХЛ перебуває на дев’ятому місці. Чотириразовий володар Кубка Стенлі. Найкращий воротар НХЛ 1952, 1953, 1955 та 1965 років. У своєму дебютному сезоні в 70 матчах пропустив у середньому менше однієї шайби за гру. До хокею залучив старший брат Микола. Після передчасної смерті брата Террі прийшов на тренування дитячої команди в його обладунках.

Мав безліч хвороб одну руку коротшу за іншу, ушкоджений хребет і артрит. Принципово відмовлявся від маски. Мав кількасот шрамів і понівечене обличчя. Після удару шайби в око став гірше бачити. Лише в обличчя шайба влучала понад 400 разів. Через хворий хребет “винайшов” сучасну воротарську стійку раніше воротарі стояли на хокейних воротах у повен зріст і лише Террі здогадався зігнутися.

У 1954 Савчук потрапив у жахливу автотрощу, наслідком якої стали переламані ребра й пальці, струс мозку, вивернуті плечі та ноги, а на додачу зламане ребро прохромило легені. Коли реаніматолог побачив пацієнта, йому здалося, що в операційну замість живої людини помилково прикотили купу органів. Того разу в лікування команда “Детройт Ред Вінгз” вклала величезні кошти. Террі Савчука зібрали, поставили на ноги, і вже у 1955-му році голкіпер повернувся на лід, аби з командою утретє вибороти Кубок Стенлі.

Захисник “Детройта” Дуґ Барклі пригадував:

– Террі був найжорсткішим супротивником, якого ви коли-небудь зустрічали. Пам’ятаю одну гру проти “Торонто”. Зазвичай він вдягав на матч звичайну бейсбольну рукавичку як пастку: у них виріз із тильного боку, ніякого захисту! Коли Юкі накрив шайбу, якесь вайло із “Кленових листків…” проїхалося ковзаном просто по руці, порізавши сухожилля. Кров була всюди. Я допоміг Террі доїхати до лави запасних і через глибоку рану фактично бачив біле сухожилля. Знову Юкі зашивали, та наступного року він повернувся і грав краще, ніж будь-коли.

На довгі роки він став улюбленцем публіки, що його обожнювала за сміливість, мужність, чудову реакцію. 1955 року Террі обмінюють у “Бостон”. Він занепадає духом. Чергова страшна хвороба монокульоз, збільшення лімфатичних вузлів і постійна гарячка, зробила із сором’язливого хлопця справжнього відлюдька.

Террі не вів зразковий спосіб життя пив, курив, особливо останні роки. На запитання сина Джеррі, чому він не дотримується режиму, воротар відповів філософськи:

“А мені платять за гру, а не за спосіб життя”.

У хокейній коробці в той період не було більш акробатичного воротаря, згадував спортивний коментатор Трент Фрайн. Він не рухався щосили, ніби вибухаючи та перетворюючись на шалений викид енергії. Навпаки грав технологічно: вниз рукавичка, натомість вгору, над ключкою, відставлений лікоть, а також вгору націлений наколінник; іноді Юкі здавався людиною-вітряком, котра шайбу зупиняла будь-чим. Усю гру він проводив у напруженні: кричав на товаришів по команді, присідаючи, випрямляючись, пірнаючи, видряпуючись. За три періоди саме його бліде обличчя завжди вимальовувалось і вкарбовувалось у пам’ять.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тіло найталановитішого українського хокеїста шукали 11 років