У вересні Україна втратила сімох захисників
Протягом вересня російські найманці жодного дня не дотримувалися режиму повного припинення вогню, який самі ж обіцяли з 27 липня 2020 року. Обстрілювали захисників України 222 рази. Загинули семеро українських військових, поранення отримали 34.
Наймолодшому загиблому було 24 роки, найстаршому 49.
Найбільших втрат зазнала 57-ма мотопіхотна бригада тут загинули троє. По одному військовому полягло у 74-му розвідувальному батальйоні, 503-му батальйоні морської піхоти, 54-й механізованій і 25-й повітрянодесантній бригадах.
Уперше за п’ять років бойовики обстріляли українські міста Щастя в Луганській області й Авдіївку на Донеччині.
11 вересня
Олексій Куленко, 36 років, родом з села Покотилове Новоархангельського району Кіровоградської області.
Солдат 57-ї мотопіхотної бригади ім. Костя Гордієнка загинув від осколкового поранення. Бойовики обстріляли позиції його підрозділу на околиці села Причепилівка на Луганщині. Поранення отримали ще троє бійців.
На війні Куленко був із 2015 року. Спершу за мобілізацією: служив у десантних військах, а потім у морській піхоті. Після підписав контракт. Із квітня 2021-го у 17-му батальйоні 57-ї бригади.
Вдома залишилися батько та троє дітей.
12 вересня
Денис “Йожик” Герман, 32 роки, родом із Запоріжжя.
Боєць 74-го окремого розвідувального батальйону загинув у результаті артилерійського обстрілу зі сторони незаконних збройних формувань.
Герман був активістом Революції гідності 2014-го. Закінчив Класичний приватний університет за спеціальністю ”Правознавство” та здобув кваліфікацію магістра права. 29 вересня Денису мало виповнитися 32 роки.
Контракт зі Збройними силами підписав 2019-го. На фронт потрапив у січні 2020 року. Отримав позивний “Йожик”. Служив у роті глибинної розвідки.
Вдома залишилися батьки та сестра.
Артур Голуб, 27 років, родом із міста Малин на Житомирщині.
12 вересня проросійські бойовики вдарили з протитанкового ракетного комплексу по вантажівці “МАЗ” біля села Верхньоторецьке на Донеччині. Загинув водій, ще дев’ять бійців отримали акубаротравми розрив барабанних перетинок.
Артур Голуб 2020-го закінчив навчання в Національному університеті біоресурсів та природокористування. Півтора року тому пішов на службу до морпіхів. Був водієм вантажівки.
Боєць дбав про хвору матір. Щоб назбирати гроші їй на операцію, під час навчання в Маріуполі між ротаціями Артур ночами підробляв вантажником на різних складах.
Залишилися мати, молодший брат і 8-річний син.
Валентин Чепурний, 34 роки, родом з селища Високопілля Бериславського району Херсонської області.
Загинув на західній околиці села Кримське Попаснянського району на Луганщині в результаті артилерійського обстрілу.
11 вересня у Валентина офіційно завершився термін контракту. Він заїхав у підрозділ попрощатися з побратимами і в цю мить почався мінометний обстріл.
Чепурний кинувся в укриття разом із товаришами. Вони встигли проскочити, хоч осколками їм посікло ноги. А Валентин взяв на себе удар осколків від міни 120-го калібру, яка впала поруч. Медики спробували евакуювати військового, але було пізно.
За словами заступника командира з морально-психологічного забезпечення 57-ї бригади, бійцеві пропонували вислати документи поштою, однак він захотів забрати їх особисто. Потім заїхав до побратимів і потрапив під обстріл.
Чи отримає його сім’я статус родини загиблого військовослужбовця та відповідні виплати сказати складно. Це залежить від волі Міністерства оборони Чепурний проходив службу з 2015 року, неодноразово був у зоні бойових дій.
Вдома в нього залишилися мати й неповнолітній син.
13 вересня
Дем’ян Данилів, 24 роки, родом з села Рудники Стрийського району Львівської області.
Загинув внаслідок обстрілу поблизу села Причепилівка Новоайдарського району на Луганщині. Отримав кульове поранення голови несумісне з життям під час виконання бойових завдань.
На війні Дем’ян був із серпня 2016 року. Заочно навчався на другому курсі історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.
Вдома залишилися батьки.
26 вересня
Віктор Молостов, 49 років, родом із села Новоолександрівка Красноградського району на Харківщині.
Підірвався в зоні проведення операції Об’єднаних сил 26 вересня на невідомому вибуховому пристрої. Ще один боєць отримав поранення.
Молостова призвали за мобілізацією 2015-го. Служив у різних бригадах, які перебували на передовій. Після демобілізації повернувся додому. А менш як за два роки уклав контракт з 54-ю механізованою бригадою ім. Івана Мазепи.
До війни працював трактористом у місцевій агрофірмі.
Залишилися дружина та двоє дорослих дітей.
30 вересня
Олексій “Браконьєр” Стрижак, 39 років, родом з міста Зеленодольськ Дніпропетровської області.
Отримав смертельне осколкове поранення під час ворожого обстрілу позицій біля села Кам’янка на Донеччині з боку окупованої Ясинуватої.
“Браконьєра” мобілізували 2015-го, служив на посаді бойового медика. З 2017 року на контракті у 25-й повітрянодесантній Січеславській бригаді.
До війни працював електромонтером на Криворізькій ТЕС і в компанії ДТЕК.
Вдома залишилися дружина та двоє дітей.