Після ухвалення закону, який захищатиме українців від релігійного впливу ворожої держави, події можуть розвиватися за різними сценаріями. Про це та перші реакції “з-за поребрика” – розповідає Gazeta.ua.
“Заборона УПЦ”
Законопроєкт № 8371 “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності релігійних організацій”, внесений урядом 19 січня 2023 року у першому читанні ухвалили у жовтні того ж року. 20 серпня 2024 року Верховна Рада 265 голосами “за” схвалила проєкт як закон, в цілому.
Переважну більшість голосів – понад 170 – дала фракція “Слуга народу”.
Основні тези проєкту (у редакції до другого читання):
забороняється діяльність релігійних організацій (РО) із керівним центром поза межами країни в державі, яка здійснює збройну агресію проти України,
заборонена РО позбавляється права бути власником, учасником зареєстрованих в Україні юросіб
Перехідний період
Закон вступає у дію протягом 30 днів з дати підписання. Релігійній організації надається 3 місяці для виходу зі складу юридичних осіб. У релігійних громад таких РО є 9 місяців на те, щоби визначитися, кому вони надалі підпорядковуватимуться.
Механізм припинення діяльності РО такий: спочатку проводиться релігієзнавча експертиза, за її результатами можуть бути видані приписи з вимогами усунути виявлені порушення. Якщо вимоги не будуть виконані, держава має звертається до суду про заборону.
В окремих випадках, якщо РО не розірве зв’язків із центром управління на території держави-агресора, органи державної влади, зокрема – Державна служба з етнополітики і свободи совісті, зможуть припинити її діяльність у позасудовому порядку.
“У кого що болить…”
Отже, прямо у тексті закону про УПЦ не йдеться, церква не згадується. Але, як зазначає народний депутат Ростислав Павленко, єдність УПЦ із РПЦ підтверджена висновками експертних комісій мінкульту у 2019 році та Держетнополітики та свободи совісті у 2023 році.
Процедурно, скоріш, по УПЦ буде нова експертиза. Але зв’язок з Кремлем очевидний і зараз: радник патріарха Кирила (РПЦ) Микола Балашов миттєво після ухвали закону Верховною Радою заявив, що це “розширення гонінь відносно церкви й явне обмеження прав людини”. Офіційно ж Синод РПЦ заявив, що свою оцінку надасть найближчим часом.
Більш жорстко
Перша реакція з Росії надійшла і від світської влади. Вона гостріша за церковну. Офіційна представниця МЗС країни-агресорки Марія Захарова заявила, що метою українського закону нібито є “знищення під корінь канонічного, справжнього православ’я”. У пропутінській “Єдиній Росії” відразу побачили у документі “дискримінацію віруючих і геноцид православних українців”.
У російській церкві не терплять розколів, пояснив дослідник історії церкви Анатолій Бабинський. Тому, на його думку, українським РО чи громадам буде складно звертатися до РПЦ письмово, щоб там спростували або підтвердили відсутність зв’язку. Тому, прогнозує експерт, шукатимуться проміжні варіанти, у тому числі – спільна мова і з Константинополем, і з ПЦУ.
Об’єднання?
Кілька днів тому предстоятель ПЦУ Епіфаній запропонував очільнику УПЦ Онуфрію діалог про єднання без будь-яких попередніх умов. Реакції Онуфрія наразі немає, але голова інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Клімент заявив, що неодноразово були пропозиції і від Онуфрія – Епіфанію про єднання.
Зі свого боку, Рада церков і релігійних організацій 17 серпня офіційно засудила діяльність РПЦ, а також підкреслила, що релігійні свободи і права в Україні дотримуються “навіть в умовах жорстокої війни”.
Президент Володимир Зеленський заявив, що закон “може реально гарантувати, що не буде жодних маніпуляцій із Москви українською Церквою. Цей законопроект повинен спрацювати й повинен додати Україні соборності, реальної нашої єдності духовно”.
Після ухвали закону Володимир Зеленський сказав наступне: “Ухвалено закон щодо нашої духовної незалежності. Це те, про що ми говорили з членами Ради церков і релігійних організацій. І днями буду говорити з представниками Вселенського Патріарха Варфоломія”.
Можливі сценарії розвитку подій
З огляду на терміни перехідного періоду, гостра фаза питання діяльності УПЦ припаде на весну-літо 2025 року. Саме тоді, якщо УПЦ не виконає вимог законодавства, розпочнеться процедура її заборони. Цей термін можна відтягти і, скоріш, противники закону скористаються можливістю. Крім міжнародної дискредитації, на яку натякнув митрополит УПЦ Климент, депутати можуть внести “блокуючі” проєкти постанов про порушення під час голосування (33 депутати проголосували “проти” або утрималися). Утім, з огляду на пленарний поточний тиждень, це додасть максимум кілька днів. Залишається варіант оскаржити закон у суді, що, вірогідно, і робитиме УПЦ за фактами застосування нормативного акту.
Але є ще одна імовірність – слабкий натяк на громадянську непокору. Українці обрали б інший склад парламенту, якби знали, що цей заоронятиме церкви, заявив згадуваний митрополит УПЦ Клімент.
З холодною головою
Якщо взяти емоції в дужки, у законі не йдеться про ліквідацію чи заборону УПЦ. Критерієм є зв’язок з РПЦ. Отже, якщо церковні ієрархи й політики сполошилися і прямо кажуть про загрозу ліквідації УПЦ, виходить, вони опосередковано цей зв’язок визнають. Онуфрію такий шум явно не на користь, тому він, схильний до стриманості в публічних висловах, поки що мовчить.
Найбільше занепокоєння в Україні – чи призведе рішення Верховної Ради до розколу? Зараз – навряд чи. Як показала історія з Печерською лаврою, люди в умовах російської агресії не схильні до релігійних воєн. Тому, найвірогідніше, УПЦ триматиме паузу до останнього й готуватиметься до переходу у підпілля.