28 вересня 1973-го ЦК КПУ скасував рішення від 1965 року про увічнення пам’яті місць, пов’язаних з історією запорозького козацтва. Це зачепило проєкти майбутнього козацького заповідника на острові Хортиця.
Спочатку там планували спорудити Музей історії запорозького козацтва. Над пошуком “прийнятних” для радянської влади матеріалів працювали безліч фахівців і дослідників. Усі перебували під наглядом відділу пропаганди й агітації обкому та КГБ.
Остаточний тематико-експозиційний план музею схвалили 1972 року, втім, нове рішення перешкодило реалізації, над якою працювали вісім років.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Натрапили на могилу першого поселенця Хортиці
Радянська влада наказала побудувати на Хортиці Музей історії міста Запоріжжя, який мав стати філією Запорізького краєзнавчого музею. В основу експозиції мали лягти “революційна боротьба українського народу за встановлення радянської влади” та “успішні” соціалістичні перетворення в Запоріжжі.
Також, на насипаному неподалік майбутнього музею кургані замість скульптури “Козаки в дорозі” наказали встановити монумент “Дружба народів”.
З того часу фахівці шукали матеріали про “революційні успіхи” і потайки продовжували працювати над темою козацтва. Вперше двері радянського музею відкриють лише 1983 року. Козацьку тематику повернуть на острів за п’ять років.
За наказом Йосипа Сталіна 18 серпня 1941-го підірвали греблю Дніпровської ГЕС у Запоріжжі. Під час вибуху утворилася пробоїна довжиною 135 м, через яку ринула вниз багатометрова хвиля. Було затоплено знамениті дніпровські пороги. Загинули десятки тисяч людей. Крики людей і тварин охопили Хортицю, але не було кому рятувати.