24 вересня 1846 року німецький астроном Йоганн Готфрід Галле відкрив восьму планету Сонячної системи – Нептун.
Це сталося після відкриття планети Уран в 1781 році. Тоді астрономи звернули увагу на аномалії планети в її орбітальному русі, проте тривалий час не могли пояснити їх. Лише в 1834 році англійський астроном Томас Хассі висловив гіпотезу, що це може бути результат гравітаційного впливу ще однієї, досі невідомої планети.
В 1843 році студент Кембріджського університету Джон Адамс зайнявся розрахунками орбіти гіпотетичної планети на підставі даних спостережень за Ураном, систематизованих директором Грінвічської обсерваторії Джорджем Ейрі. Зроблені за два роки розрахунки Адамс передав Ейрі 30 вересня 1845 року, проте вони не викликали ніякого інтересу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світу загрожує кліматична катастрофа – ООН б’є на сполох
Паралельно пошуки зауранової планети велись і у Франції. Влітку-восени 1845 року математик Урбен Левер’є виконав розрахунки для пояснення невідповідності руху Урану від орбіти, яка мала б бути згідно законам Кеплера. З листопада 1845 року по червень 1846 року він опублікував дві статті на цю тему, проте ніхто з французьких астрономів не зацікавився розрахунками Левер’є і 28 червня він звернувся до Ейрі з проханням почати пошуки нової планети. Незважаючи на те, що Левер’є у відповідь отримав відмову, пошуки невідомої планети почалися в Англії 29 липня на підставі не досить точних розрахунків Джона Адамса.
18 вересня Левер’є написав листа асистенту Берлінської лабораторії Йоганну Галле, який разом зі студентом Генріхом д’Аррестом розпочав спостереження 23 вересня, у вечір того ж дня, коли отримав листа. Через кілька годин, зразу після опівночі, вони виявили у вказаному Левер’є сегменті неба зірку, яка була відсутня в найновішому атласі зоряного неба. Продовживши спостереження наступного вечора, 24 вересня 1846 року, з допомогою більш потужного телескопа, Галле і д’Арест пересвідчилися, що нове небесне світило має видимий диск і рухається згідно розрахунками Левер’є.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Астроном-початківець зафіксував великий об’єкт, що врізався в Юпітер
За пропозицією Левер’є нова планета була названа Нептун. Всього лише через 17 днів був відкритий і його перший супутник – Тритон. Нептун став першою планетою, відкритою завдяки математичним розрахункам, а не шляхом регулярних спостережень і це остаточно підтвердило правильність геліоцентричної системи Коперника і універсальність закону всесвітнього тяжіння Ньютона.
За своє відкриття Урбен Левер’є був обраний членом Паризької академії наук і в 1854 році став пожиттєвим директором Паризької обсерваторії. В його честь були названі кратери на Марсі і Місяці, кільце Нептуна і астероїд. Такої ж честі удостоївся і Йоганн Галле, який у 1851 році став директором обсерваторії і професором університету в Бреслау (нині – Вроцлав). Генріх д’Арест, якому належить методологія пошуку Нептуна шляхом порівнювання поточного неба з його атласним зображенням, в 1858 році став професором і директором обсерваторії Копенгагенського університету; на його честь названі кратери на Місяці, Фобосі (супутник Марса) і астероїд.
Міжнародний астрономічний союз виключив зі списку планет Сонячної системи Плутон. Це дев’яте за розміром і масою космічне тіло, яке обертається навколо Сонця.
24 серпня 2006 року Плутон отримав статус карликової планети. Його також включили до списку малих тіл.