У столичній галереї “Білий світ”, де проходить виставка “Воєнний стан” Владислава Шерешевського, частково змінили експозицію. Додали картини, присвячені захисникам Азовсталі та сучасну “Мадонну” з українською символікою та незвичним немовлям. Виставка складається з робіт, які художник створив за час повномасштабного вторгнення країни-агресорки Росії. Переосмислив мову мемів, створених під час війни, передав почуття українців у ефектних портретах.
Про найбільш промовисті роботи виставки Gazeta.ua поговорили зі співкуратором галереї “Білий світ”, митцем Єгором Анцигіним.
Захисники Азовсталі і картини з евакуації
“Всі роботи виставки були створені з 24 лютого, під час активної фази війни Росії проти України. Новий блок картин пов’язаний із захисниками Азовсталі. Тут полковники, військові, помічники. Також є робота “Мадонна” праобраз рятівника-ДСНСника, який рятує дітей і дорослих”, – розповів співкуратор.
16 липня в експозицію додали 7 робіт. Серед них дві роботи з циклу “Азов”. Це портрети “Редіс”, присвячений командиру “Азова” Прокопенку Денису та “Пташка” (Катруся Азовсталі) портрет парамедикині Катерини. Манера виконання картин відрізняється від попередніх циклів робіт художника. А фірмові парафрази Шерешевського тут стосуються здебільшого нових медійних образів, які з’явились під час повномасштабного вторгення.
“У Владислава Шерешевського були різні періоди, пов’язані з різними стилями малювання. Був період, коли його картини були в постнаївному стилі. Для цієї виставки художник обрав реалістичну манеру. Владислав пропрацював з мовними образами, які в нас з’явились під час війни. Азовсталь це зрозумілий символ це велика трагедія й велика українська гордість. Поруч можна побачити евакуаційні роботи. Є картина з дівчинкою з лялькою, що називається “Марік”, є робота “Зелений коридор”, пов’язані з евакуацією й біженцями. На картині з дітьми присутні жовті стрічки це образи Тероборони й маркування чужий-свій. Також у роботах є ціла серія зображень хліба – образи знакової в час війни “паляниці”. Це ціла серія хлібів, починається з роботи, яка й називається “паляниця”, потім вони змінюються”, – розповів Єгор Анцигін.
Нові меми, створені в інтернеті
У роботах Шерешевського присутні нові образи війни, що в медіапросторі стали мемними.
“З назв й образів картин, які зараз виймаються з медійного простору, формуються сталі художні твори. На одній з картин славнозвісний півник, що залишився на шафці в Бородянці й став символом незламності. На картині “Крик” він зображений поряд із збентеженою дівчиною. Такий простий елемент як боксерська перчатка це реакція на висловлювання про те, що президенту країни-агресорки варто зберегти лице. Має підпис “Для збереження обличчя”. Також іронічною є робота “Куріння вбиває” це реакція художника про вброси після затоплення крейсера “Москва”. Тоді намагались казати, що хтось не затушив недопалок і згорів корабель. Інша картина слугує продовженням історії, зображує море, має назву “І немає корабля”, розповів співкуратор.
Картина з підписом “Пацак зараза” це також мем, але з минулого.
“Це меми минулого покоління. “Пацак-зараза” згадка про фільм 1986 “Кін-дза-дза” Георгія Данелії. Там пацаком почали називати саме росіянина. Тут художник до нього звертається”, наголосив співкуратор.
Портрети сильних чоловіків
“Домінуючий образ, котрий пронизує всі блоки, це образи портретів. Портрети, через які можна відчути емоції, настрій людей, те, що вони в той чи інший момент відчували. У “Воєнному стані” присутні портрети дітей, жінок, чоловіків. Є кілька обличь могутніх чоловіків, котрі уже не хлопці, з досвідом життя. В якомусь сенсі співзвучні з тим, що сам автор такого віку, відчуває себе таким захисником. Один з таких “Лють” емоція резонує з глядачем. Якщо ми навіть на поверхні здаємось спокійними, то лють і ненависть до загарбників присутня в кожного українця”, розповів співкуратор.
Чудовиська з маркуванням агресорки
На виставці є окрема серія монстрів, які зображені з символікою держави-агресорки.
“”Тагіл”, “Супостат”, “Чорний рот” це образи монстрів, які стають по темну сторону від світлих героїв. На них є прапор, заборонений символ Z. У роботі “СупоZтат” вона вписана просто в назву”, розповів Єгор.
Паляниця і непросте тістечко
Кілька картин на виставці зображують хліб та чорно-білі шматки торта.
“Шерешевський з темою їжі сала, тістечок, бутербродів працює багато років. Хліб на новій виставці також відгукується як страх голоду, страх понівечених полів. Дві картини з тортом мають назву “Без барвників”. Присутня дуальність тортик має чорний або білий колір. Наче інформація, зараз відсіялось сіре є або добре, або зле. В інформаційному полі сьогодення відбувся розкол на чорне й біле. Час ніби видавив колір залишились тональності. На виставці ввімкнене не все світло. Роботи досить насичені, виглядають важкуватими на тлі білих стін”, розповів співкуратор.
Шлях Путіна
На виставці три картини повісили поряд, щоби скласти композицію. В кінці основної зали висить картина “Дорога”, далі глядач може побачити роботу, що забражує шматок сирого м’яса з написом “Стратегічний запас”. Завершується композиція зображенням мертвого Путіна. Ця картина має назву Ze End і висить у вбиральні. Композиція складається. коли двері в туалет прочинені.
“Робота з сирим м’ясом має назву “Стратегічний запас”. Вона знаходиться в експозиції ще з двома картинами. Проходить ніби лінія дорога, м’ясо й труп Путіна. Такий певний експозиційний наратив”, розповів куратор.
Переосмислення крилатих виразів
У багатьох роботах Шерешевського враження доповнює текст, назва картини.
“Робота “Рашист пролетів” омаж на полотно митця Аркадія Пластова “Фашист пролетів”. Тут є певне переосмислення. Фразі надається інше значення. Картина “Ми з України” образ літньої жінки, яка поїхала, а може не поїхала, але має певну драму. Має на обличчі посмішку, але й розгубленість. Жіночий образ непростий вона наче й добра й тепла, але задаєшся питанням, чи вдома вона в той момент, коли звучить ця фраза”, розповів куратор.
“Картина “В лютому 22-го” це як омаж на фільм “Восени 1941-го”. Про Другу світову. Тут такий архаїчний образ бабусі, котра, ймовірно, переживає те, що не хотіла ніколи переживати сама, а тим більше, щоби не дай Бог, війну застали онуки. Бачимо очі, повні відчаю. Майстерність художника саме в тих образах, які він закладає, відтворює на виставках. За час виставки бачив, скільки людей плачуть. Заходять без сліз, а виходять часто зі сльозами. Саме портрети дуже емоційно чіпляють глядачів”, розповів співкуратор.
Художник працює не тільки з болючими, але й гротескними й іронічними моментами.
“Тут є робота “Укр” людина посміхається, задоволена собою, певною мірою колоритна. Мабуть, містить певний відсоток самоіронії, людина настільки могутня, що може навіть над собою посміятись”, наголосив Єгор.
Картина з дівчинкою, що зникає
У другій залі галереї розмістили роботи у холодних тонах. Серед них вирізняється яскрава, тепла картина, що має назву “Довоєнна”.
“Якщо дивитись на лінію робіт майже всі виконані в холодних сірих тонах, а ця ніби така тепла, лампова, вона дуже комфортна. Ніби образ того, що було до війни. Це такий комфорт, безпека, навіть присутній абстрактний образ розкоші камін, багаті меблі, дуже гарно вбрана дівчина. Але при цьому воно все трохи зминається. Як пам’ять, де щось ми пам’ятаємо чітко, а щось можемо забути взагалі. Але на перший погляд це одна тепла, кольорова робота, яка стоїть одна серед інших холодних, котрі вже реагують на реальність”, розповів куратор.
Фак оф
Новою картиною на виставці стало зображення дівчини з лялькою, що схожа на живе немовля. Картина виконана у приглушених тонах яскравими видаються лише синьо-жовті стрічки в косах героїні.
“У роботі є певна загадка, не до кінця все артикульовано, зчитується. Героїня ніби в руках тримає ляльку, яка виглядає, як доросла людина. Лялька відправляє ворогам “Фак оф” показує середній палець”, розповів співкуратор виставки.
Вихід в світ
Ще однією новою роботою виставки стало зображення двох молодих жінок, вбраних у довгі легкі сукні. Їхні образи нагадують вбрання XIХ ст. Картина має назву “Вихід у світ”.
“Зараз вихід в світ це час, коли можемо вийти з бомбосховища. Коли є тривоги, комендантська година фраза набуває зовсім нового значення. Коли все дуже регульовано виходиш на вулицю й цінуєш час, який ти проводиш на свіжому повітрі”, поділився враженнями Єгор Анцигін.
Владислав Шерешевський – київський живописець, графік. За даними аналітиків арт-ринку України, Шерешевський належить до десятки найуспішніших українських художників. Має упізнаваний стиль. Дмитро Корсунь, арт-критик, історик, живописець, реставратор, куратор арт-проектів, так визначив стиль Шерешевського: “Шерешевський ніколи не рухається в сторону багнистого абсурду і безвиході. Він скоріше легковажний і насмішкуватий, але не злий і похмурий. Людина для нього не пляма природи, а домашній космос, скромний самовідданий захисник крихітного родинного вогнища”. Сам митець часто каже про багатошаровість сприйняття своїх робіт: спочатку це гумор, посмішка, потім глядач вбачає парафрази з класичного живопису. “Завдяки такому поєднанню смішне може водночас видаватися ще й сумним. Та це вже для тих, хто зовсім розуміє”, – каже художник. Шерешевський часто іронізує над історією і політикою, рекламою і телебаченням, релігією і національною ідеєю, поєднуючи мало сумісні сюжети і догми.