Марина Чуйкова із Горлівки на Донбасі працювала медсестрою у місцевій лікарні в окупації.
У березні 2018 року опинилась в ув’язненні бойовиків.
Провела там 650 днів. 29 грудня 2019 року звільнилась в рамках масштабного обміну.
Gazeta.ua вона розповіла, що змушена була пережити в підвалах окупантів.
“Кудись вели в мішку і наручниках, розуміла, що будуть бити і вбивати. Минали коридори, мене змушували щось писати, підписувати, зізнаватись у тому, чого не робила. Спустились ліфтом униз. Підвал-підвал, кілька етапів дверей і мене кинули в малу кімнату, зняли мішок. Бачу решітка, вікна нема, побиті стіни, пошкрябана побілка. Валялись шматки молитви, слова підтримки наступному полоненому. Стояло дві банки по п’ять-шість літрів наповнені мочею з кров’ю і запах був страшний. Смерділо адреналіном, він виділявся з кожного, хто був у цьому підвалі і з мене також. Його неможливо забути. Ті бутлі не забирали, вони щоразу більше смерділи”.
Коли забігали бойовики, треба було одягнути мішок на голову, стати лицем до стіни, розсунути ноги, в цей момент одягали наручники, каже жінка.
“У них в туалет і вели, щоб неможливо було сходити. Дуже давило на психіку, як брали когось до себе і били, а ми все чули. Води не давали, попити можна було лише в туалеті, а от їсти приносили. Водили в туалет зранку і ввечері. Як мали поганий настрій, то могли і не повести. Я в туалеті знайшла одноразовий стаканчик і ходила у нього так, щоб камера не бачила”.
Бойовики часто обманювали полонених.
“Якось вивели до крана і дозволили митись скільки хочу. Зробила це вперше за місяць, все попрала. Повернулись у підвал, а вони кажуть, що чоловіки у туалет не підуть, бо я довго милась. Та якось начальник дозволив винести бутилі з мочею, якщо я сама все помию і сходи теж. Терла чужу кров з брудом в підвалі і уявляла людину, яку вбили. Усвідомлювала, що завтра хтось буде витирати мою”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ситуація на Донбасі загострюється. Окупанти гатили по цивільних
Марину Чуйкову згодом помилували і з підвалу перевели у звичайну тюрму в Донецьку.
Повне інтерв’ю із колишньою полоненою читайте в журналі “Країна” за 16 вересня.
50-річна Марина Чуйкова з Горлівки на Донбасі прожила в окупованому місті чотири роки. Жінці не було куди їхати, змогла лише відправити синів до Одеси. Увесь час працювала медсестрою в реанімації місцевої лікарні. В інтернеті місцеві створили групу, де писали про обстріл і кількість поранених. Люди помирали, бо від ран неможливо було погасити запалення, аптеки закриті, антибіотиків нема.