Українці віддавна святкують Івана Купала. Gazeta.ua зібрала фото святкувань у XX столітті.
Одна з найдавніших згадок про свято належить до XIII століття. У Волинському літописі за Іпатіївським списком під 1262 роком згадується про “канунъ Ивана дни, на самые Купалья”. У договорі литовських князів із польським королем Казимиром 1350-го вказано “до Ивана дне до Купалъ”. У грамоті литовського князя Вітовта 1396 року “писана во вторникъ передъ Купалы святого Ивана, іюня 20 дня”.
У Густинському літописі початку XVII століття засуджуються звичаї на Івана Купала. Літописець називає Купалу бісом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ворожіння на Івана Купала: як дізнатися свою долю
“Еще и доныне по нікоих странах намять совершают наченше іюня 23 дня в навечеріє Рождества Іоанна Предтечи, даже до жатвы и далій, сицевым образом: с вечера собираются простая чадь обоего пола и соплетают себе венцы из ядомого зелия, или коренія, и препоясавшися былием возгнітают огнь. Инде же поставляют зеленую вітвъ, емшеся за руці около обращаются окрест оного огня, поюще своя пісни, преплетающе Купалом. Потом через оный огонь прескакуют, оному бісу жертву себе приносяще”, йдеться у літописі.
У давнину церква не підтримувала гуляння на Купала. Визнавала лише назву Різдво Івана Предтечі. До початку XX століття народні святкування забороняли. Учасників часто карали.
Свято Івана Купала має язичницькі корені. Відзначали як свято кохання води та вогню, одруження Купала й Марени. Купала – це вогонь, Сонце. А Марена – вода. Її зображали у вигляді жіночої антропоморфної фігури з соломи. Дівчата водили хороводи в сорочках біля води. Бути в сорочці з розпущеним волоссям дозволялося лише в дівочій компанії. Було соромно так плигати, задирати ноги. Спідньої білизни тоді не було. Дівчата співали, закликали долю.
Готували на Івана Купала вареники. Начиняли їх вишнями, бо вони якраз вродили. Та сиром, бо не було посту. Намагалися класти парну кількість ягід, щоб пару собі знайти. Смажили пряженю – це така яєшня. Клали в неї парну кількість яєць. Дівчата вбиралися в зелень, робили вінки на голову, прикрашали себе квітами. Тоді якраз було буйнотрав’я. Вони хотіли, щоб це все бачили хлопці. І парубки приходили на гуляння.
Молоді чоловіки розкладали на святкуванні багаття. Лякали жінок, вискакували з води, з кущів. Спускали з гори вогняне колесо. Воно символізувало Сонце. В усьому річному циклі присутній цей символ.
Далі відбувалися залицяння, спільні танці.